Галакторея

Галакторе́я (лат. galactorrhoea, від грец. γάλα — «молоко» + ῥοία — «теча») — спонтанне виділення молока з молочних залоз, не пов'язане з пологами чи годуванням немовлят(и), або лактація, що продовжується після завершення годування грудьми більше року. Також галакторею вважають симптоматичною гіперпролактинемією. Галакторея може бути єдиним проявом захворювання або поєднуватись з іншими проявами.

Галакторея
Спеціальність	акушерство
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11	GB23.4
МКХ-10	N64.3, O92.6
DiseasesDB	6314
MeSH	D005687

Галакторея зустрічається у 5–32 % жінок. Причиною такого розкиду відсотків є різне визначеннях галактореї^[1]. Також зустрічається у чоловіків, підлітків та новонароджених обох статей^[2].

Етіологія

Фізіологічне утворення молока в молочних залозах називається лактацією. Молоко утворюється в залозистих тканинах молочної залози і регулюється гормонами:

• Пролактин
• Тироксин (гормон щитоподібної залози)
• Соматотропін (гормон росту)
• Кортизол (гормон наднирників)
• Інсулін (гормон підшлункової залози)
• Естрогени яєчників
• нейромедіатор допамін

Причини які викликають галакторею:

• Пухлини:^[3]
  • доброякісні (пролактинома) та злоякісні пухлини гіпофіза, які стимулюють процес надмірного синтезу та виділення гормону пролактин — найчастіша причина даного захворювання^[4]
• Гормональні зміни та захворювання:
  • гіпотиреоз^[5] — підвищення рівня тироліберина, який може як стимулювати синтез пролактина, так і пригнічувати секрецію дофаміна — що викликає гіперпролактинемію.
  • неонатальне молоко («молоко відьми»)
  • поведінкові фактори (стрес, травма, надактивне «сексульне життя») які викликають зміну гормонального стану організму загалом
• Травматичні ушкодження:
  • гіпофіза, гіпоталамуса
  • надмірна фізична стимуляція грудей (дуже часті: пальпація, стимуляція; тісний або сильно стискаючий одяг)
  • ушкодження молочних залоз (травма, опік)
• Медикаменти:
  • антагоніст H2-рецепторів циметидину другого покоління «Тагамет»(Tagamet)
  • рисперидон («Risperdal») є найвідомішим антипсихотиком (атиповий нейролептик), який викликає гіперпролактинемію, блокуючи дофамінові рецептори, відповідальні за контроль вивільнення пролактину.
  • є повідомлення про випадки які свідчать, що інгібітори протонної помпи, викликають галакторею
  • інгібітори синтезу дофаміну: метилдопа (methyldopa («Aldomet»)), леводопа, карбідова, бенсеразід
  • опіоїди (опіати); (морфін, героїн, кокаїн)
  • антагоністи дофамінових рецепторів: фенотіазіни, бутирофенони, галоперидол (антипсихотичний нейролептик)
  • трициклічні антидепресанти, інгібітори моноамінооксидази (МАО): Амітриптилін, кломіпрамін, доксепін, іміпрамін, моклобемід
  • інгібітори зворотного захоплення серотоніну
  • протиблювотні засоби^[6]: метоклопрамід, домперидон; хлорпромазин («Аміназин»)
  • антагоністи кальцію: верапаміл
  • синтетичні естрогени: гормональні контрацептиви
  • ліки та їжа у яких наявна локриця (солодка)^[7] у відповідних кількостях
• Захворювання:
  • ниркова недостатність, зменшує нирковий кліренс пролактину^[8]
  • печінкова недостатність
  • синдром полікістозних яєчників проявляється у 17 % жінок галактореєю^[9]
  • захворювання гіпоталамуса
  • мастопатія
  • спадкова аномалія допамінових рецепторів

Класифікація

За кількістю втягнутих у процес органів:

• Однобічна
• Двобічна

За інтенсивністю виділення:

• I — виділення капель молока чи молозива, при натисканні на ділянку ареоли
• II — виділення струменів молока чи молозива, при натисканні на ділянку ареоли
• III — самовільне виділення молока чи молозива (постійно)

Діагностика

• загальний аналіз крові та сечі;
•  біохімічне дослідження крові: рівень холестерину, тригліцеридів, ліпопротеїнів, глюкози, печінкові проби;
•  визначення вмісту пролактину в крові з дотриманням правил;
•  виявлення молекулярної гетерогенності пролактину — за показаннями;
•  визначення в крові вільного тироксину, ТТГ. Решта гормони щитоподібної залози визначають при наявності показань;
•  вимір базальної температури протягом 2-3 міс;
•  визначення ЛГ, ФСГ, естрадіолу (5-7-й день МЦ), прогестерону (5-7-й і 20-23-й день МЦ), загального тестостерону, ДЕАС, 17-оксипрогестерона, кортизолу, С-пептиду;
•  УЗД органів малого таза;
•  УЗД щитоподібної залози, надниркових залоз — за показаннями;
•  гінекологічне обстеження (для жінок);
•  КТ і МРТ турецького сідла;
•  нейроофтальмологічні дослідження: визначення полів і гостроти зору, офтальмоскопія, дослідження очного дна — за показаннями;
•  обстеження легень, печінки, шлунково-кишкового тракту, нирок для виключення вторинної гіперпролактинемії — за показаннями;
•  каріотипування та визначення статевого хроматину — за показаннями.

Лікування

Якщо необхідно, зменшують кількість пролактину:

• похідні алкалоїдів маткових ріжків:
  • Бромокриптин (Bromocriptine, Парлодел) (короткотривалої дії)
  • Каберголін (Cabergoline, «Достинекс»(Dostinex)б Агалатес, Берголак) (надтривалої дії)
• синтетичні:
  • Хінаголід (Quinagolide, Норпролак) (довготривалої дії)

Курс та дози підбираються індивідуально, однак достовірно відмічено чим довший період лікування (3-6 місяців…) тим чіткіший клінічний ефект. Необхідно щомісяця контролювати рівень пролактину. Через рік лікування повторити обстеження МРТ.

Також необхідно лікувати основне захворювання, яке призвело до такого стану.

Див. також

• Лактація
• Гормони
• Гіпогалактія
• Грудне молоко