Галицький Володимир Олександрович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Галицький.

Володимир Олександрович Га́лицький (рос. Владимир Александрович Галицкий; нар. 9 лютого 1907, Казань — пом. 1 січня 1998, Санкт-Петербург) — російський радянський театральний режисер і педагог. Заслужений діяч мистецтв РРФСР з 1954 року.

Галицький Володимир Олександрович
рос. Га́лицкий Владимир Александрович
Народився	27 січня (9 лютого) 1907  Казань, Російська імперія
Помер	1 січня 1998(1998-01-01) (90 років)  Санкт-Петербург, Росія
Поховання	Комаровське селищне кладовище
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	театральний режисер, театральний педагог
Alma mater	Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського і Російський університет театрального мистецтва
Вчителі	Мар'яненко Іван Олександрович і Ігнатович-Балінський Гнат Гнатович
Партія	КПРС
Нагороди

Біографія

Народився 27 січня [9 лютого] 1907(19070209) року у місті Казані (тепер Татарстан, Росія). Впродовж 1929–1932 років навчався у Харківському музично-драматичному інституті (викладачі Іван Мар'яненко, Гнат Ігнатович). У 1933 році закінчив Державний інститут театрального мистецтва у Москві.

Працював у театрах Харкова: естради і буфонади «Вентилятор» у 1928–1931 роках та Червонозаводському у 1932 році, музичної комедії у 1932–1934 роках. З 1935 по 1938 рік працював у Києві на студії «Українфільм». Протягом 1938–1941 років працював у Дніпропетровському українському музично-драматичному театрі та протягом 1941–1943 років у Дніпропетровському російському драматичному театрі. Працював театральним режисером у 1943—1944 роках у Владивостоці, у 1944–1947 роках а Калініні; у 1947–1957 роках — в Тамбові. Член ВКП(б) з 1950 року. У 1957–1959 роках — головний режисер в театрі в Куйбишеві. Згодом переїхав до Ленінграда, де працював головним режисером студії кіноактора при «Ленфільмі» та викладав режисуру в Інституті культури.

Помер 1 січня 1998 року в Санкт-Петербурзі. Похований в передмісті Санкт-Петербурга на Комаровському селищному кладовищі.

Творчість

Поставив вистави:

• «Професор Мамлок» Фрідріха Вольфа (1933);
• «Богдан Хмельницький» Олександра Корнійчука (1940);
• «Емілія Ґалотті» Ґотгольда Лессінґа (1941);
• «Російські люди» Костяетина Симонова (1940-ві);
• «Маруся Богуславка» Михайла Старицького (1940-ві; власний переклад);
• «Велика земля» Сергія Герасимова (1943);
• «Молода гвардія» за Олександром Фадєєвим (1947);
• «Щастя» Петра Павленка (1948);
• «Приборкання норовливої» Вільяма Шекспіра (1949);
• «Сім'я» Івана Попова (1951);
• «У Лебединому» Дмитра Дев'ятова (1952);
• «Отелло» Вільяма Шекспіра (1952);
• «Печатка довіри» Миколи Архангельського (1953);
• «Ревізор» Миколи Гоголя (1954);
• «Джерело в степу» Дмитра Дев'ятова (1954);
• «Вороги» Максима Горького (1955);
• «Запеклі серця» Миколи Архангельського (1955);
• «Кремлівські куранти» Миколи Погодіна (1957);
• «Третя патетична» Миколи Погодіна (1958);
• «Битва в дорозі» Галини Ніколаєвої (1959);
• «Барабанщиця» Афанасія Салинського.

Написав лібрето до балету Володимира Нахабіна «Міщанин з Тоскани» (1936, Київська опера, постановники Микола Болотов та Павло Вірський).

Автор книги спогадів «Театр моей юности» (Ленинград, 1984).

Література

• Красновская Э. М. Галицкий Владимир Александрович /\ Театральная энциклопедия. Том 1. Главный редактор С. С. Мокульский — Москва: Советская энциклопедия, 1961 (рос.);
• Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 147 . — ISBN 5-88500-042-5.;
• Лабінський М. Г. Галицький Володимир Олександрович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2025. — ISBN 966-02-2074-X.