Гамарня (Коростенський район)

Гама́рня — село в Україні, у Малинській міській територіальній громаді Коростенського району Житомирської області. Чисельність населення становить 915 осіб (2001). До 1954 року — хутір.

село Гамарня
Територія Малинського лісотехнічного коледжу
Країна	Україна
Область	Житомирська область
Район	Коростенський район
Тер. громада	Малинська міська громада
Код КАТОТТГ	UA18060130150059963
Основні дані
Населення	915 (2001)
Площа	0,39 км²
Густота населення	2346,15 осіб/км²
Поштовий індекс	11645
Географічні дані
Географічні координати	50°46′45″ пн. ш. 29°10′21″ сх. д.H G O
Середня висота над рівнем моря	151 м
Місцева влада
Адреса ради	пл. Соборна, 6-А, м. Малин, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11601
Карта
Гамарня
Гамарня
Мапа
Гамарня у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Гамарня.

Населення

Наприкінці 19 століття в поселенні проживало 32 осіб, з них 15 чоловіків та 17 жінок, дворів — 6^[1], або 29 мешканців та 6 дворів^[2], у 1926 році — 23 особи, дворів — 6, у 1941 році — 136 жителів, дворів — 36^[3].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення станом на 12 січня 1989 року становила 823 особи. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 915 осіб^[4].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[5]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	900	98.36%
російська	13	1.42%
вірменська	1	0.11%
інші/не вказали	1	0.11%
Усього	915	100%

Історія

У XVIII столітті тут був один із центрів металоплавильного промислу (гамарня), що дало назву селу^[3].

Наприкінці 19 століття — поміщицьке сільце Малинської волості Радомисльського повіту Київської губернії. Відстань до повітового центру, м. Радомисль — 35 верст, до центру волості містечка Малин, де знаходилися найближчі телеграфна та поштова земська станції — 3 версти, до найближчої пароплавної станції у Чорнобилі — 92 версти. Основним заняттям мешканців було хліборобство. На хуторі числилося 6 десятин землі, яка належала Михайлові Миклухо-Маклаю. Господарювали орендатори, мешканці Гамарні. Господарство вели за трипільною сівозміною^[1]. Належало до малинського маєтку, входило до православної парафії у Малині^[2]. Маєток тут купила матір мандрівника Миколи Миклухо-Маклая Катерина Семенівна. 1897 року до Малина переїхав його молодший брат Михайло, що добудував закинутий маєток^[6][7].

У 1923 році увійшов до складу новоствореної Щербатівської сільської ради Малинської волості. 16 січня 1923 року переданий до складу Селищанської сільської ради, яка 7 березня 1923 року включена до складу новоутвореного Малинського району Малинської округи. 8 вересня 1925 року включений до складу відновленої Щербатівської сільської ради Малинського району^[8].

У жовтні 1931 року у зв'язку з будівництвом укріпленої прикордонної зони «Лінія Сталіна» до села переведено Білокоровицький лісовий технікум — тепер Малинський лісотехнічний коледж. В селі були пошта, пральня, перукарня, АТС, взуттєва майстерня, два магазини, фельдшерсько-акушерський пункт, клуб, бібліотека, музей, кафе^[3].

У 1954 році віднесене до категорії сіл. 11 серпня 1954 року, внаслідок об'єднання сільських рад, село підпорядковане Слобідській сільській раді Малинського району Житомирської області^[8].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», територію та населені пункти Слобідської сільської ради включено до складу Малинської міської територіальної громади Коростенського району Житомирської області^[9].