Радомисльський повіт

Ра́домисльський пові́т — адміністративно-територіальна одиниця у складі новоствореного Ізяславського намісництва Російської імперії (після другого поділу Речі Посполитої у 1793 році). З 1795 року у складі Волинського намісництва^[1]. З 1797 року у складі Київської губернії Російської імперії. Повітовий центр — місто Радомисль.

Радомисльський повіт
Герб повіту
Губернія	Київська губернія
Центр	Радомисль
Створений	1797 рік
Скасований	7 березня 1923
Площа	8 468 км²
Населення	315 629 чоловік (на 1897 рік) осіб

Губернії та повіти в Україні у 1921 році

Історія

Повіт займав північно-західну частину губернії і мав вкрай неправильний контур у вигляді двох чотирикутників, сполучених між собою одним з кутів і розташованих уздовж течії Тетерева. Природна межа — по Дніпру — була тільки з східної сторони, впродовж 85 верст (біля 90 км). На півночі повіт межував з Мінською, на заході — з Волинською губерніями, на сході — з Чернігівською губернією і Київським повітом і з Сквирським повітом на півдні. Площа повіту становила 775 081 десятин (8 468 км²).

За даними 1885 року в повіті налічувалось 818 населених пунктів, в тому числі 8 містечок і 330 сільських поселень^[2].

У червні 1919 року на північно-східних теренах шляхом розукрупнення Радомисльського повіту створений Чорнобильський повіт^[3].

У складі Радомисльського повіту залишилися такі волості: Брусилівська, Вишевицька, Водотиївська, Кичкирівська, Коростишівська, Малинська, Розважівська та Стремигородська. До цих волостей додалися нові — Горбулівська, Потіївська (Облітківська), Ставищенська та Чоповицька.

7 березня 1923 року повіт було ліквідовано, його територія увійшла до складу Малинського району Малинської округи, Коростишівського та Радомисльського районів Житомирської округи, Брусилівського району Київської округи.

Устрій

на 1861 рік

Волості: Брусилівська, Вепринська, Вільнянська, Вирлівська, Вишевицька, Водотійська, Ворсівська, Горбулівська, Городоцька, Дивинська, Заболоцька, Кам'янська, Кичкирівська, Коростишівська, Кочерівська, Красятицька, Кухарська, Коленцівська, Малинська, Мигальська, Мижиріцька, Нижилівська, Озерянська, Пинязевицька, Потіївська, Солов'ївська, Ставицька, Староселецька, Стремингородська, Унинська, Хабенська, Чайківська, Яновецька.^[4]

кінець XIX ст.

Наприкінці XIX ст. в адміністративному відношенні повіт поділявся на 5 станів (16 волостей)^[5], станові пристави вказані на 1891 рік^[6]:

• перший — станова квартира у м. Брусилові (дві волості: Брусилівська, Водотиївська), колезький асесор Степан Васильович Литвиненко;
• другий — станова квартира у м. Коростишеві (дві волості: Коростишівська, Кичкирівська), колезький асесор Павло Павлович Чериванський;
• третій — станова квартира у м. Малині (три волості: Малинська, Вишевицька, Потіївська), титулярний радник Василь Антонович Лященко, у тому ж році приставом був призначений околоточний наглядач Київської міської поліції колезький реєстратор Шапко-Шапченко;
• четвертий — станова квартира у м. Іванкові (п'ять волостей: Іванківська, Красятицька, Розважівська, Хабенська та Мартиновицька), титулярний радник Антон Іванович Сисецький;
• п'ятий — станова квартира у м. Чорнобилі (чотири волості: Чорнобильська, Горностайпільська, Шепелицька, Прибірська), титулярний радник Андрій Георгійович Безпалов.

У мировому відношенні повіт поділявся на 2 дільниці. Місця проживання мирових посередників: 1 дільниця — Радомисль, 2 дільниця — Чорнобиль.

У судово-мировому відношенні повіт поділявся на 5 дільниць. Місця проживання мирових суддів та знаходження камер: 1 дільниця — Радомисль, 2 дільниця — Коростишів, 3 дільниця — Малин, 4 дільниця — Іванків, 5 дільниця — Чорнобиль. У 1865—1895 роках дільничним мировим суддею 3-ї дільниці в м. Малині у статському (цивільному) чині колезького секретаря був Сергій Миколайович Миклуха — старший брат Миколи Миколайовича Миклухи-Маклая^[7].

У судово-слідчому відношенні повіт поділявся на 3 дільниці. Місця проживання судових слідчих: 1 та 2 дільниці — Радомисль, 3 дільниця — Чорнобиль.

У призовному відношенні, по відправленню військової повинності, повіт поділявся на 5 дільниць: 1 та 2 дільниці — Радомисль, 3 дільниця — Малин, 4 дільниця — Іванків, 5 дільниця — Чорнобиль.

У військово-кінському відношенні повіт поділявся на 17 дільниць. Повітове місто Радомисль становило 1-у дільницю, а волості — дільниці з 2-ї до 17-ї.

№	Волості	Стан	Дільниці
			Мирового посередника	Судового слідчого	Мирового судді	Призовні, по відправленню військової повинності	Військово- кінські
1	Брусилівська	1	1	2	2	2	2
2	Водотиївська	1	1	2	2	2	3
3	Вишевицька	3	1	1	3	3	8
4	Горностайпільська	5	2	3	4	5	16
5	Іванківська	4	2	3	4	4	9
6	Кичкирівська	2	1	2	1*	1	5
7	Коростишівська	2	1	2	2	1	4
8	Красятицька	4	2	3	4	4	12
9	Мартиновицька	4	1	3	5	5	14
10	Малинська	3	1	1	3	3	6
11	Потіївська	3	1	1	3**	3	7
12	Прибірська	5	2	3	4	5	13
13	Розважівська	4	2	3	4	4	9
14	Хабенська	4	2	3	5	4	11
15	Чорнобильська	5	2	3	5	5	15
16	Шепелицька	5	2	3	5	5	17
ˣ села Забілоччя, Кочерівка, Царівка, Хвощівка (розташовувалось поряд з Царівкою; сьогодні не існує) та Козіївка знаходились у складі 2-ї дільниці. ˣˣ села Велика Рача, Чудин знаходились у складі 2-ї дільниці.

Населення

Мешканці сіл Радомисльського повіту, Київської губернії
Мал. П'єра Де ля Фліза, 1848.

Населення	1888[5]		1889[8]
	Чоловіків	Жінок	Чоловіків	Жінок
За суспільним станом:
Дворяни потомствені	597	641	592	640
Дворяни особисті	608	610	626	629
Духівництво чорне	1	—	1	—
Духівництво біле	284	301	296	325
Почесні громадяни потомствені	40	50	40	51
Почесні громадяни особисті	181	195	178	194
Купці	60	67	71	100
Міщани	28278	29747	27946	28935
Селяни	79842	86550	80561	86908
Колоністи	1559	1632	1962	2009
Військові, крім тих що перебувають на дійсній службі	4345	4650	3832	4569
Іноземні піддані	519	525	522	524
Особи, що не належать до вказаних розрядів	39	48	43	51
За віросповіданням:
Православні	88630	95800	88700	95620
Розкольники та штундисти	2365	2348	2360	2374
Католики	9827	10603	9478	10039
Протестанти (вкл. баптистів)	1080 (110)	1089 (113)	1433	1504
Євреї	14450	15176	14699	15398
Магометани	1	—	—	—
Всього	116353	125016	116670	124935
Загалом	241369		241605

Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 315 629 чоловік. З них 78,39 % — українці, 13,08 % — євреї, 3,87 % — росіяни, 2,27 % — німці, 1,94 % — поляки^[9].

Маршалки шляхти

Виборними маршалками шляхти Радомисльського повіту були:

• Вайлав Ганський гербу Ґодзава (1807)
• Антон Микола Богданович гербу Могила (1809-1812)
• Онуфрій Галецький гербу Юноша (1817).

Релігія

У 1888 році мешканці повіту різних віросповідань користувались для відправлення своїх релігійних обрядів 159 церквами та іншими спорудами (монастирями, каплицями та ін.) — 10 кам'яними та 149 дерев'яними^[5]: православні — 5 кам'яні, 93 дерев'яні; католики — 4 кам'яні, 6 дерев'яні; лютерани — 7 дерев'яні; євреї — 1 кам'яна, 34 дерев'яні; розкольники — 9 дерев'яні.

Скотарство

Скотарство (голів)	1888[5]	1889[8]
Коні	29799	28636
Рогата худоба	94717	96764
Вівці прості	73404	79539
Свині	64513	64944
Кози	17478	18467
Віслюки та мули	4	—
Всього	279915	288350

У 1889 році в повіті було два приватні кінські заводи у селах Межирічка та Нянівка. На першому у володінні полковника Антона Осиповича Злотницького знаходились коні упряжної породи — 1 арабський жеребець та 15 маток. На другому у володінні дворянина Фоми Людвиковича Гурковського знаходились коні арабської та російської породи — 3 жеребці (2 арабської, 1 російської породи) та 16 маток (1 арабської, 15 російської породи)^[8].

Мапи

Радомисльський повіт у складі різних адміністративно-територіальних утворень
У 1796 році на мапі Волинського (Ізяславського) намісництва	У 1821 році на мапі Київської губернії	На рубежі XIX—ХХ сторіччя на мапі Київської губернії