Гарвасюк Василь Юрійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гарвасюк.

Гарвасю́к' Васи́ль Ю́рійович нар. 1938, с. Видинів Снятинського району Івано-Франківської області — український поет, прозаїк. Член Національної спілки письменників України з 1988 р.^[1]

Гарвасюк Василь Юрійович
Василь Гарвасюк
Народився	15 квітня 1938(1938-04-15) (87 років) с. Видинів Івано-Франківська область
Громадянство	Україна
Національність	українець
Місце проживання	смт. Муровані Курилівці Вінницька область
Діяльність	Українська література
Відомий завдяки	поет, прозаїк
Alma mater	ЧНУ імені Юрія Федьковича
Членство	Національна спілка письменників України
Нагороди	Всеукраїнська літературна премія імені Михайла Коцюбинського

Біографія

Народився 15 квітня 1938 р. у с. Видинів Снятинського району Івано-Франківської області у селянській родині. Середню освіту здобув у 1955 р. в с. Прутівка того ж району.^[2] Закінчив філологічний факультет Чернівецького державного університету (1960 р.). Вчителював у селах Вінницької області — Строїнці Тиврівського району, Котюжани Мурованокуриловецького району. Працював в апараті Мурованокуриловецької райдержадміністрації.^[3]

Літературна діяльність

Друкується з 1954 р. Автор збірок поезії «Вишневий рід» (1972), «Пшеничні промені» (1977), «Поле колоситься» (1987), «Історія душі» (1999), «Пора осмислень» (2004), «У серці слова» (2004), «Віднайти святиню» (2012); повістей «Благодійна авантюра» (2004), «Два детективи і ворожка» (2005); роману «Жертва гороскопа» (1988, 2005); книги вибраних творів «Вишневий рід» (2013).^[4] Твори друкувалися в альманахах «Сузір'я», «Квітни, земле моя» (Одеса, 1985). Перекладав поетів народів Кавказу — Серафима Попова, Анатолія Біцуєва, Муталіба Митарова, Степана Торбокова, А.Немтушкіна. Низку віршів поета у перекладі кабардинською і балкарською мовами опубліковано у збірці «Подільські ластівки» (Нальчик, 1981).^[5] Член НСПУ] з 1988 року.

	Зміст прози Василя Гарвасюка символізує і суспільне життя нашої країни, і якойсь мірою новий творчий етап самого автора – вибагливого до слова, заглибленого у пошуках свіжого образу, автора, котрий показав себе майстром відтворення психологічно наснажених картин з життя людей «глибинки»
— Довідник «Вінниця журналістська» (2010)[6]

Нагороди і почесні звання

• Літературна премія імені Михайла Стельмаха журналу «Вінницький край» (2007) за роман «Жертва гороскопа»;
• Всеукраїнська літературна премія імені Михайла Коцюбинського (2013) за книгу вибраних творів «Вишневий рід»;^[7]
• Літературна премія імені Анатолія Бортняка (2016).^[8]