Мурованокуриловецький район

Мурованокурилове́цький райо́н — колишній^[2] район у Вінницькій області України. Адміністративний центр — смт Муровані Курилівці. Населення становить 24 919 жителів (01.01.2018).

Мурованокуриловецький район
ліквідована адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Колишній район на карті Вінницька область
Основні дані
Країна:	СРСР ( Українська Радянська Соціалістична Республіка),  Україна
Область:	Вінницька область
Код КОАТУУ:	0522800000
Утворений:	1967
Ліквідований:	17 липня 2020[1]
Населення:	▼ 24 919 (01.01.2018)
Площа:	890 км²
Густота:	28 осіб/км²
Тел. код:	+380-4356
Поштові індекси:	23400—23454
Населені пункти та ради
Районний центр:	смт Муровані Курилівці
Селищні ради:	1
Сільські ради:	24
Смт:	1
Селища:	8
Села:	51
Районна влада
Вебсторінка:	Мурованокуриловецька РДА Мурованокуриловецька районна рада
Адреса:	23400, Вінницька обл., смт. Муровані Курилівці, вул. Соборна, 74
Мапа
Мурованокуриловецький район у Вікісховищі

Географія

	Барський район
Хмельницька область (Новоушицький район)		Шаргородський район
	Могилів-Подільський район

Мурованокуриловецький район розташований у південно-західній частині Вінницької області. Територією протікають річки Дністер, Немія, Лядова, Жван, Караєць. У географічному відношенні район відноситься до лісостепової зони України. На заході він межує з Новоушицьким районом Хмельницької області, а на південному заході — з Сокирянським районом Чернівецької області. На півночі — з Барським, на сході з Шаргородським, на півдні з Могилів-Подільським районами Вінницької області.

Територією району пролягають такі основні автомагістралі державного та обласного значення: Товсте—Дунаївці—Могилів-Подільський; Могилів—Подільський—Дунаївці—Кам'янець-Подільський; E583 (Житомир—Могилів—Подільський). Територією району проходить лінія Південно—Західної залізниці довжиною близько 20 км, від Жмеринки до Могильова-Подільського з виходом на Молдову, Румунію, Придністров'я, Болгарію, Туреччину та інші європейські країни.

Клімат помірно-континентальний при помірних літніх і зимових температурах. Відома цілюща мінеральна вода «Регіна».

Площа: 886,47 км² 3,4 % від території області. Відстані: від смт Муровані Курилівці до м. Києва залізницею 372 км, автошляхом 380 км.

На території району виявлено такі види корисних копалин: пісок, галька, гравій, глина, пісковик, кварцит, крейда, доломіт, мергель, вапняк, флюорити, фосфорити, граніт.

Історія

У 1923 році утворюється Мурованокуриловецький район, який спочатку входив до складу Могилів-Подільського округу. З 1956 р. Муровані Курилівці віднесені до категорії селищ міського типу, що сприяло подальшому розвитку господарства, піднесенню культури.

У період німецької окупації на території району було створено концтабір, єврейське населення загнане в гетто. 3000 ос. з числа мирного населення було розстріляно, 2000 ос. вивезено на каторжні роботи в Німеччину.

Адміністративний устрій

Докладніше: Адміністративний устрій Мурованокуриловецького району

Район адміністративно-територіально поділяється на 1 селищну раду та 24 сільські ради, які об'єднують 60 населених пунктів та підпорядковані Мурованокуриловецькій районній раді. Адміністративний центр — місто Муровані Курилівці^[3].

Транспорт

Територією району проходять автошляхи E583, Т 0211, Т 0217 та Т 0232.

Залізнична станція Котюжани та зупинний пункт Немерчі.

Населення

Розподіл населення за віком та статтю (2001)^[4]

Стать	Всього	До 15 років	15-24	25-44	45-64	65-85	Понад 85
Чоловіки	14 551	2903	1650	4098	3819	2012	69
Жінки	18 235	2749	1573	4028	4955	4496	434
Статево-вікова піраміда Чоловіки Вік Жінки 69  85 + 434  145  80-84 663  374  75-79 1230  787  70-74 1503  706  65-69 1100  1226  60-64 1810  704  55-59 1023  901  50-54 1075  988  45-49 1047  1133  40-44 1099  1049  35-39 1005  1034  30-34 993  882  25-29 931  783  20-24 772  867  15-20 801  1222  10-14 1159  988  5-9 959  693  0-4 631

Національний склад населення за даними перепису 2001 року^[5]:

Національність	Кількість осіб	Відсоток
українці	32302	98,51 %
росіяни	350	1,07 %
молдовани	34	0,10 %
білоруси	29	0,09 %
вірмени	19	0,06 %
інші	57	0,17 %

Мовний склад населення за даними перепису 2001 року^[5]:

Мова	Кількість осіб	Відсоток
українська	32384	98,76 %
російська	345	1,05 %
молдовська	24	0,07 %
білоруська	16	0,05 %
вірменська	10	0,03 %
інші	12	0,04 %

Політика

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Мурованокуриловецького району було створено 49 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 68,24 % (проголосували 14 504 із 21 253 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 66,49 % (9 643 виборців); Юлія Тимошенко — 16,89 % (2 450 виборців), Олег Ляшко — 5,50 % (797 виборців), Анатолій Гриценко — 2,70 % (392 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,83 %.^[6]

Пам'ятки

• Пам'ятки історії Мурованокуриловецького району
• Пам'ятки археології Мурованокуриловецького району
• Пам'ятки архітектури Мурованокуриловецького району
• Церкви Мурованокуриловецького району

Персоналії

• Федір Сумневич (1885) — український державний і громадсько-політичний діяч, адвокат.
• Євдокія Рачкевич (1907—1975) — радянська військова льотчиця, учасник Другої світової війни.
• Феодосій Горенчук (1908—1986) — полковник Радянської Армії, учасник радянсько-фінської та німецько-радянської воєн, Герой Радянського Союзу (1944).
• Ганна Дяченко (1947) — поетеса, Відмінник освіти України.
• Яків Давидзон (1912—1998) — український фотомитець, заслужений журналіст України (1987), заслужений працівник культури України, лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1977).
• Георгій Бондар (1919—1945) — учасник Німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1943).
• Данило Дудко (1921—2009) — вчений в галузі зварювання і матеріалознавства, заслужений діяч науки і техніки України, академік НАН України (1978).
• Микола Гнисюк (1944—2007) — український та радянський фотограф, заслужений діяч мистецтв РФ.
• Віктор Ставнюк (1956) — доктор історичних наук (з 2006), професор (з 2008), завідувач кафедри історії стародавнього світу та середніх віків історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
• Антоніна Сторожук (1949) — педагог, фольклорист, етнограф, письменниця, краєзнавець, доцент, кандидат мистецтвознавства, Відмінник освіти України
• Євген Ясногородський (нар. 1937) — білоруський архітектор.