Гаттамелата

Еразмо Стефано Нарнійський (італ. Erasmo Stefano da Narni; 1370, Нарні — 16 січня 1443, Падуя), більш відомий під своїм прізвиськом Гаттамелата (від італ. Gattamelata — «Медовий кіт») — італійський кондотьєр доби Відродження. Він народився в Нарні та служив ряду італійських міст-держав: почав службу у володаря Перуджі Браччо да Монтоне, а згодом служив Папській державі та Флорентійській та Венеційській республікам під час Ломбардських війн з міланськими Вісконті.

Гаттамелата (Еразмо Нарнійський)
італ. Erasmo da Narni
Псевдо	Gattamelata
Народився	1370[1][2][…]  Нарні
Помер	16 січня 1443(1443-01-16)[3]  Падуя, Венеційська республіка
Поховання	Базиліка Святого Антонія
Країна	Флорентійська республіка  Венеційська республіка  Папська держава
Діяльність	кондотьєр
Знання мов	італійська[4]
Медіафайли у Вікісховищі

Йому присвячена кінна бронзова скульптура Донателло на головній площі Падуї, міста, де він в 1437 році став подестою.

У Нарні на фермі, в якій народився Гаттамелата, висить табличка з написом «Narnia me genuit Gattamelata fui» («Народився в Нарні, звали Гаттамелатою»)^[5].

Біографія

Еразмо Стефано народився в Нарні, в Умбрії, в бідній родині. Це привело його пошуків щастя на військовій службі, спочатку під керівництвом правителя Ассізі^[6] Чеккіно Бролія. Пізніше, разом зі своїм другом Брандоліно Брандоліні, він служив під керівництвом Браччо да Монтоне, одного з провідних італійських кондотьєрів XV століття, володаря Перуджі з 1416 року.

Разом з Браччо він брав участь у завоюванні прикордонних з Папською областю Сполето, Тоді, Нарні, Терні, Рієті, а в 1419 році — у битві під Вітербо проти Муціо Аттендоло^[7]. Проте у війні за Л'Аквілу в червені 1424 року армія Браччо була вщент розгромлена, а сам кондотьєр загинув. Еразмо привів залишки найманців на службу Флорентійській республіці. У 1427 році папа Мартін V найняв його повернути землі, захоплені Браччо да Монтоне^[7]. Чітта-ді-Кастелло впав у 1428 році, але Еразмо змусив відбути до півночі Папської області, щоб протистояти повстанню в Імолі, Форлі та Болоньї. Він увійшов до останньої в 1431 році як генерал-капітан Папської держави, а також придушив повстання Антоніо Орделаффі у Форлі^[7].

Кінна статуя Гаттамелати роботи Донателло, Падуя

В 1434 році, здебільшого через своє невдоволення затримкою платні, Еразмо покинув папську службу. Згодом його найняла Венеційська республіка. У ході війни проти Філіппо Марії Вісконті з Мілана він захищав Болонью і воював проти міланського кондотьєра Нікколо Піччініно. Останній переміг його під Кастель-Болоньєзе 28 серпня 1434 року в битві, в якій Гаттамелата був поранений^[7]. Після серії нападів та контрнападів, часто невдалих для антиміланських сил, на стороні яких виступав Гаттамелата, він в 1438 році успішно втримав для Венеції Брешію і Верону. За це йому було присвоєно звання генерал-командувача арміями Венеційської республіки^[7]. Однак наступного року венеційці втратили багато міст, включаючи Леньяго, Соаве і, нарешті, саму Верону. Ця поразка призвела до різкої критики Гаттамелати^[7]. Відтак Венеційська республіка закликала іншого відомого кондотьєра Франческо Сфорца воювати разом з Гаттамелатою, і вони знову відвоювали Верону 9 липня 1439 року^[7].

У 1440 році під час збору флотилії на озері Гарда Гаттамелата був уражений крововиливом у мозок. Він так і не одужав повністю і не очолив подальших значних військових кампаній. Він помер у Падуї в 1443 році.

Особисте життя

Дочка Еразмо Поліссена Романьйола вийшла заміж за Тіберто Брандоліні, сина його найкращого друга Брандоліно Брандоліні з Баньякавалло, нащадка володарів Бранденбурга,^[8] і Джованни деї Синьорі делла Тела. Поліссена і Тіберто мали двох синів Сігісмондо і Леонелло.^[9] Таким чином, графи Брандоліні д'Адда, мабуть, є єдиними відомими нащадками Еразмо Нарнійського. 8 лютого 1458 року Сігісмондо одружився з Антонією, дочкою Аннібале Бентівольо. Його другий шлюб був з Марґеритою Скотті, яка показала, що Сігісмондо був достатньо важливою особистістю, щоб мати можливість укласти союз із найвідомішою родиною П'яченци.^[10]