Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Л
16 літера (буква) в українському алфавіті З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Л, л або Ʌ, ʌ («ел») — буква кирилиці.
Remove ads
Звуки
- [l] (л) — ясенний боковий апроксимант
Історія
У давньоруській та староукраїнській писемностях у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) Л вживалося у кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток.
У 16 ст., крім рукописної, з'явилася друкована форма літери.
Являє собою дещо змінену букву старослов'янської кирилиці 
(«люди»), що походить від грецької літери лямбда. У глаголиці має накреслення 
. Числове значення у кириличній буквеній цифірі — «30», у глаголичній — «50».
Remove ads
Використання
Л — 16 літера української абетки. В українській графічній системі, як і в інших графічних системах на кириличній основі, «л» використовується для позначення [ɭ].
В сучасній українській мові вживається для позначення сонорного щілинного плавного передньоязикового бокового приголосного звука, який може бути твердим і м'яким (лихо, віл, літо, сіль, лишиня).
«Л» буває велике й мале, має рукописну й друковану форми.
У старослов'янській кириличній писемності ця літера мала числове значення «тридцять».
Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «шістнадцятий». При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: шифр № 8-л і т. д.
Таблиця кодів
Remove ads
Див. також
- L (латиниця) — літера латиниці, що також утворилась від грецької λ.
Примітки
Джерела
Література
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads