Геба (річка)

Геба — річка в Західній Африці, витоки якої розташовані у найпівнічнішому районі Гвінеї в нагір'ї Фута-Джаллон. Річка протікає через південний Сенегал і досягає Атлантичного океану в Гвінеї-Біссау. Довжина річки складає приблизно 550 кілометрів (340 mi).^[1] У Сенегалі річка відома як Каянга.

Геба
12°37′23″ пн. ш. 13°39′06″ зх. д.
Витік
• координати	12°37′23″ пн. ш. 13°39′06″ зх. д.
Гирло	Атлантичний океан
• координати	11°43′20″ пн. ш. 15°38′40″ зх. д.
Країни:	Гвінея,  Гвінея-Бісау і  Сенегал
Довжина	550 км (340 миля)
Притоки:	Corubal Riverd
Медіафайли у Вікісховищі

Ії приплив річка Colufe впадає в Гебу в Бафаті. Після протікання через міста Геба та Бамбадінка, нижче Сіме річка формує широке гирло або естуарій (в якому вона зливається з річкою Корубал) загальною шириною близько 15 км в районі м. Бісау.^[1] Лиман розширюється ще далі, коли річка впадає в Атлантику, утворюючи в місці впадіння в океан архіпелаг островів Біжагош.

Басейном р. Геба є плато Бафата (разом з річкою Корубал) і рівнина Габу (разом з річкою Фарим, також відомою як р. Качеу).^[2]

Річка була і залишається важливим торгівельним маршрутом, який поєднує внутрішні частини континента з океаном. Вона судоходна для 2.000-тонних суден протягом приблизно 140 км, а для суден з невеликою осадкою — ще більше.

Історія

Для європейців гирло річки вперше відкрили в 1456 р. капітани венецієць Альвізе Кадамосте та генуезець Антоніотто Узодімаре під час морської експедиції, спорядженої португальським принцем Енріке Мореплавцем.

В квітні 1499 року біля гирла Геби розгубились кораблі експедиції Васко да Гама, що повертались з першого плавання до Індії. Карвелла «Берріо» Ніколау Коелью попрямувала напряму до Лісабону, а карака «Сан-Габріель» Васко да Гами пішла на острови Зеленого мису.

Посилання

• Портал «Географія»

• Саліф Діоп, La côte ouest-africaine. [Архівовано 22 січня 2021 у Wayback Machine.] Du Saloum (Sénégal) à la Mellacorée (Rép. De Guinée) [Архівовано 22 січня 2021 у Wayback Machine.], ORSTOM, Париж, 1990, с. 380