Білорутенія

Генера́льна округа Білоруте́нія (нім. Generalbezirk Weißruthenien; біл. Генеральная акруга Беларутэнія, Hieneralnaja akruha Biełarutenija) — адміністративно-територіальна одиниця у складі райхскомісаріату Остланд з центром у Мінську. Утворена 1 вересня 1941 р. Першим генеральним комісаром Білорутенії було призначено Вільгельма Кубе, а після його вбивства — Курта фон Готберга. Існувала до взяття Мінська радянськими військами 3 липня 1944 р.

Генеральна округа Білорутенія нім. Generalbezirk Weißruthenien біл. Генеральная акруга Беларутэнія Hieneralnaja akruha Biełarutenija Генеральна округа ← 1 вересня 1941 – 3 липня 1944 → Прапор Герб Адміністративний поділ генеральної округи Столиця Мінськ Мова(и) німецька мова (офіц.) Релігія православ'я, католицтво, лютеранство та уніатство Площа 53 тис. км²[1] Населення 2 411 333 особи[2] Форма правління Цивільна адміністрація Генеральний комісар  - 1941—1943 Вільгельм Кубе  - 1943—1944 Курт фон Готберг Начальник СС і поліції  - 21 липня — 14 серпня 1941 Якоб Шпорренберг Начальник СС і поліції  - 14 серпня 1941 — 22 травня 1942 Карл Ценнер Начальник СС і поліції  - 22 травня — 21 липня 1942 Карл Шефер Начальник СС і поліції  - 21 липня 1942 — 22 вересня 1943 Курт фон Готтберг Начальник СС і поліції  - 21 липня 1942 — 15 липня 1943 Вальтер Шимана Начальник СС і поліції  - 9 вересня 1943 — 3 липня 1944 Еріх Ерлінгер Валюта райхсмарка Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Білорутенія

Історія

Округу було утворено опівдні 1 вересня 1941 як складову частину райхскомісаріату Остланд. Керував округою генеральний комісаріат. Першим генеральним комісаром було призначено Вільгельма Кубе. 22 жовтня 1941 р. указом Кубе було створено добровільну народну організацію — Білоруська народна самодопомога (БНС).^[1] 1 квітня 1942 року території довоєнних Ошмянського, Свірського і Відзовського районів Вілейської області відійшли від Білорутенії до генеральної округи Литва. У березні 1943 року Вільгельмові Кубе вдалося заснувати Білоруську центральну раду (колабораціоністський маріонетковий режим), яка існувала рівнобіжно з німецькою цивільною адміністрацією.^[3] У червні 1943 р. Білоруська народна самодопомога реорганізувалася у Білоруську самодопомогу. Головою призначено Юрія Соболевського^[1]. Після вбивства Кубе 23 вересня 1943 року генеральним комісаром округи призначено Курта фон Готтберга, який і керував Білорутенією аж до визволення Мінська радянськими військами 3 липня 1944 року. Між тим, 1 квітня 1944 Білорутенію було відділено від райхскомісаріату Остланд і безпосередньо підпорядковано Імперському міністерству у справах окупованих східних територій.^[3][2]

Адміністративно-територіальний поділ

Спочатку середній щабель цивільної адміністрації представляли головні області з центрами у Мінську і Барановичах, на чолі яких стояли головні комісари. У березні 1943 року головні області було скасовано.

• Головна область Мінськ (нім. Hauptgebiet Minsk) — 1 вересня 1941 — березень 1943: ландрат Карл Егер
• Головна область Барановичі (нім. Hauptgebiet Baranowitschi) — 1 вересня 1941 — 17 лютого 1943: групенфюрер СА Фрідріх Фенц

До складу округи входили 11 адміністративних одиниць^[4] — ґебітів (нім. Kreisgebiete), керованих гебітскомісаріатами:

• Барановицький ґебіт
• Борисовський ґебіт
• Вілейський ґебіт
• Ганцевицький ґебіт
• Глубоцький ґебіт
• Лідський ґебіт
• Мінський ґебіт
• Новогрудський ґебіт
• Слонімський ґебіт
• Слуцький ґебіт
• Місто Мінськ

Управління

Вищим органом округи був генеральний комісаріат, який складався з відділів і підвідділів:

• Відділ політики і пропаганди
• Відділ преси
• Відділ промисловості
• Відділ сільського господарства і продовольства
• Відділ лісу та деревини
• Відділ використання робочої сили
• Відділ права
• Відділ культури
• Відділ охорони здоров'я і ветеринарії

У сільській місцевості було введено елемент самоврядування — волосні управи. Функції управ зводилися до виконання розпоряджень окупаційної влади. 21 грудня 1943 — з метою боротьби з партизанами, а також створення ілюзії самоврядування — німцями була створена Білоруська центральна рада і сформована Білоруська крайова оборона, підпорядкована командуванню вермахту і СД.

Керівники СС і поліції

• 21 липня — 14 серпня 1941 — групенфюрер СС Якоб Шпорренберг
• 14 серпня 1941 — 22 травня 1942 — бригадефюрер СС Карл Ценнер
• 22 травня — 21 липня 1942 — оберфюрер СС Карл Шефер
• 21 липня 1942 — 22 вересня 1943 — групенфюрер СС Курт фон Готтберг
• 21 липня 1942 — 15 липня 1943 — в.о., бригадефюрер СС Вальтер Шимана
• 9 вересня — 22 вересня 1943 — в.о., штандартенфюрер СС Еріх Ерлінгер
• 22 вересня — 3 липня 1944 — штандартенфюрер СС Еріх Ерлінгер