Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Географія Екваторіальної Гвінеї
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Екваторіальна Гвінея — центральноафриканська країна, що знаходиться в центральній частині континенту, на островах і східному узбережжі Гвінейської затоки 
. Загальна площа країни 28 051 км² (146-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 28 051 км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км²[1]. Площа країни трохи менша ніж площа Київської області України.
Remove ads
Етимологія
Офіційна назва — Республіка Екваторіальна Гвінея, Екваторіальна Гвінея (ісп. República de Guinea Ecuatorial, Guinea Ecuatorial; фр. République de Guinée équatoriale, Guinee Equatoriale)[2]. Назва країни походить географічного положення по обидва боки від екватору (острів Аннобон лежить у Південній півкулі), проте сама лінія не проходить її територією. Топонім Гануа, Гінья (Ganua, Ginya) зустрічається на картах XIV століття[3][2]. У сучасному вигляді, Гвінея (порт. Guinea) уведений у XV столітті португальськими мореплавцями на означення усіх африканських земель на південь від Сахари, від них він потрапив до інших європейських мов[3]. З мови сусу топонім перекладається як жінки, за іншою версією, походить від бербер. Akal n-Iguinawen, що означає Земля німих, тобто варварів, що не розуміють берберської[3]. Колишня колоніальна назва до 1968 року — Іспанська Гвінея[3].
Remove ads
Історія дослідження території
Географічне положення
Екваторіальна Гвінея — центральноафриканська країна, що межує з двома іншими країнами: на півночі — з Камеруном (спільний кордон — 183 км), на сході й півдні — з Габоном (345 км). Загальна довжина державного кордону — 528 км[1]. Екваторіальна Гвінея омивається водами заток Біафра (північ) і Кориско (південь) Гвінейської затоки Атлантичного океану. Загальна довжина морського узбережжя 296 км.
Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[4][5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[5][1].
Крайні пункти
Час
Час в Екваторіальній Гвінеї: UTC+1 (-1 година різниці часу з Києвом)[6].
Геологія
Сейсмічність
Вулканізм
Рельєф
Середні висоти — 577 м; найнижча точка — рівень вод Атлантичного океану (0 м); найвища точка — гора Піко-Базіле (3008 м).
Рельєф Екваторіальної Гвінеї
Рельєф Екваторіальної Гвінеї
Супутниковий знімок поверхні країни
Піко-Басіле
Узбережжя
Острови
Клімат
Територія Екваторіальної Гвінеї лежить у екваторіальному кліматичному поясі[7]. Цілий рік панують екваторіальні повітряні маси[8]. Цілий рік спекотно, сезонні коливання температури незначні, значно менші за добові[8]. превалюють слабкі вітри, цілий рік надмірне зволоження, майже щодня по обіді йдуть дощі, часто зливи з грозами[8].
Сонячна радіація (англ.)
Екваторіальна Гвінея не є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO)[9].
Remove ads
Внутрішні води
Естуарій Беніто (Мбіні)
Річки
Річки країни несуть свої води до Гвінейської затоки Атлантичного океану.
Озера
Болота
Ґрунтові води
Ґрунти
Рослинний світ
За флористичним районуванням світу Екваторіальна Гвінея належить до Гвінео-Конголезької області Африканського підцарства Палеотропічного флористичного царства. У межах країни налічується понад 3200 видів судинних рослин, з яких приблизно 70 є ендеміками.
Тваринний світ
Зоогеографічно територія країни належить до Західноафриканської підобласті Ефіопської області[8].
Стихійні природні явища
На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: штормові вітри; несподівані паводки; активний вулканізм на острові Біоко, вулкан Санта-Ізабель (3007 м) востаннє вивергався 1923 року[1].
Природні ресурси
Мінеральні ресурси
Надра Екваторіальної Гвінеї багаті на ряд корисних копалин: нафту, природний газ, золото, боксити, алмази, тантал, пісок, гравій, каолін[10].
Водні ресурси
Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 26 км³[1]. Дані про площу зрошуваних земель в країні, станом на 2012 рік, відсутні.
Земельні ресурси
Земельні ресурси Екваторіальної Гвінеї (оцінка 2011 року):
- придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 10,1 %,
- орні землі — 4,3 %,
- багаторічні насадження — 2,1 %,
- землі, що постійно використовуються під пасовища — 3,7 %;
- землі, зайняті лісами і чагарниками — 57,5 %;
- інше — 32,4 %[1].
Охорона природи
Серед екологічних проблем варто відзначити:
- невідповідність питної води санітарним нормам;
- знеліснення.
Екваторіальна Гвінея є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:
- Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
- Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
- Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
- Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
- Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
- Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
- Конвенції з міжнародного морського права,
- Лондонської конвенції про запобігання забрудненню моря скиданням відходів,
- Монреальського протоколу з охорони озоновогошару,
- Міжнародної конвенції запобігання забрудненню з суден (MARPOL),
- Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь[11].
Природоохоронні території
Екорегіони
Фізико-географічне районування
За фізико-географічним районуванням світу Екваторіальна Гвінея належить до Гвінейської фізико-географічної країни.
Див. також
Примітки
Література
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads