Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Географія Сент-Люсії
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Сент-Люсія — північноамериканська країна, що знаходиться в групі Малих Антильських островів Карибського регіону . Загальна площа країни 616 км² (193-тє місце у світі), з яких на суходіл припадає 606 км², а на поверхню внутрішніх вод — 10 км²[1]. Площа країни приблизно дорівнює ¾ площі міста Києва.
Remove ads
Етимологія
Офіційна назва — Сент-Люсія (фр. Sainte-Lucie; англ. Saint Lucia)[2]. Назва країни походить від назви однойменного острова, названого на честь святої Луції Сиракузької Христофором Колумбом, що відкрив його в день цієї святої, 13 грудня 1502 року.
Історія дослідження території
Географічне положення
Сент-Люсія — північноамериканська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону. Острови лежать в групі Навітряних островів Малих Антильських островів[3]. Сент-Люсія на заході омивається водами Карибського моря, на сході — водами Атлантичного океану[3]. Загальна довжина морського узбережжя 158 км[1].
- Морські кордони країн Карибського регіону
Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[4]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)[4]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя, або до континентальної брівки (стаття 76)[5][1].
Крайні пункти
Час
Час у Сент-Люсії: UTC-4 (-6 годин різниці часу з Києвом)[6].
Геологія
- Тектонічна карта Сент-Люсії
- Фумароли Малгретут
- Фумароли Малгретут
Сейсмічність
Вулканізм
Рельєф
Середні висоти — дані відсутні; найнижча точка — рівень вод Карибського моря (0 м); найвища точка — гора Джимі (950 м).
- Рельєф Сент-Люсії
- Рельєф Південних Навітряних островів
- Рельєф Сент-Люсії
- Супутниковий знімок поверхні країни
- Карта країни (англ.)
- Два Пітони — символи країни
- Пітони — світова спадщина ЮНЕСКО
- Вид на долину Розо
Узбережжя
- Затока Марігот
- Атлантичне узбережжя
- Бет-Пойнт
- Затока Пітон
Острови
Remove ads
Клімат
Територія Сент-Люсії лежить у тропічному кліматичному поясі[7]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси[8]. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується[8]. Переважають східні пасатні вітри, достатнє зволоження (на підвітряних схилах відчувається значний дефіцит вологи)[8]. У теплий сезон з морів та океанів часто надходять тропічні циклони[8].
- Сонячна радіація (англ.)
- Кліматична карта Антильських островів за Кеппеном
Сент-Люсія є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[9].
Remove ads
Внутрішні води
- Гідрографічна мережа Сент-ЛюсіїГідрографічна мережа Сент-Люсії
- Водоспад Даймонд-Фоллс
Річки
Річки країни належать басейну Атлантичного океану.
Озера
Ґрунтові води
Ґрунти
Рослинність
- Вологий тропічний ліс Бабоннеу
- Вологий тропічний ліс Бабоннеу
- Пальми в затоці Марігот
- Вологий тропічний ліс
- Плантація бананів
Тваринний світ
У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Антильської підобласті Неотропічної області[8].
Стихійні природні явища
На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: урагани; вулканічна активність[1].
Природні ресурси
Мінеральні ресурси
Надра Сент-Люсії багаті на ряд корисних копалин: пісок, пемзу, мінеральні води, геотермальні джерела багаті на різноманітні хімічні елементи[10].
Водні ресурси
Станом на 2012 рік в країні налічувалось 30 км² зрошуваних земель[1].
Земельні ресурси
Земельні ресурси Сент-Люсії (оцінка 2011 року):
- придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 17,4 %,
- орні землі — 4,9 %,
- багаторічні насадження — 11,5 %,
- землі, що постійно використовуються під пасовища — 1 %;
- землі, зайняті лісами і чагарниками — 77 %;
- інше — 5,6 %[1].
Охорона природи
Серед екологічних проблем варто відзначити:
- знеліснення;
- ерозія ґрунтів, особливо на півночі острова.
Сент-Люсія є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:
- Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
- Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
- Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
- Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
- Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
- Конвенції про заборону військового впливу на природне середовище (ENMOD),
- Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
- Конвенції з міжнародного морського права,
- Лондонської конвенції про запобігання забрудненню моря скиданням відходів,
- Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
- Міжнародної конвенції запобігання забрудненню з суден (MARPOL),
- Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь[11],
- Міжнародної конвенції з регулювання китобійного промислу[1].
Фізико-географічне районування
За фізико-географічним районуванням світу Сент-Люсія належить до фізико-географічної області Малі Антильські острови Карибської фізико-географічної країни.
Див. також
Примітки
Література
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads