Герасим (Добросєрдов)

Єпископ Герасим (в світі Георгій Іванович Добросєрдов, при народженні Попов; 7 листопада 1809 (26 жовтня), село Бєльськ, Іркутська губернія — †6 липня 1880 (24 червня, Астрахань) — ректор Харківської духовної семінарії. Єпископ Російської православної церкви (безпатріаршої), єпископ Астраханський та Єнотаєвський.

Єпископ Герасим
Світлина. 60-70 XIX ст.
Єпископ Астраханський та Єнотаєвський
8 грудня 1877 — 24 червня 1880
Церква:	Російська православна церква
Попередник:	Хрісанф Ретивцев
Наступник:	Євгеній (Шерешило)
Єпископ Самарський та Ставропольський
26 січня 1866 — 8 грудня 1877
Попередник:	Феофіл Надеждін
Наступник:	Серафим Протопопов
Єпископ Ладозький, вікарій Санкт-Петербурзької єпархії
24 червня 1865 — 26 січня 1866
Попередник:	Іоіль Возьмитянін
Наступник:	Аполлос Бєляєв)
Єпископ Ревельський, вікарій Санкт-Петербурзької єпархії
13 січня 1864 — 24 червня 1865
Попередник:	Леонтій (Лебединський)
Наступник:	Веніамін Карелін
Єпископ Староруський, вікарій Новгородської єпархії
10 березня 1863 — 13 січня 1864
Попередник:	Феофілакт Губин
Наступник:	Аполлос Бєляєв
Альма-матер:	Санкт-Петербурзька духовна академія
Діяльність:	православний священник
Ім'я при народженні:	Георгій Іванович Добросердов Попов
Народження:	26 жовтня (7 листопада) 1809(1809-11-07) село Бєльськ, Балаганський округ, Російська імперія тепер Іркутська область
Смерть:	24 червня (6 липня) 1880(1880-07-06) (70 років) Астрахань
Похований:	Успенський собор в Астрахані
Священство:	12 квітня 1836
Чернецтво:	1 березня 1845
Єп. хіротонія:	10 березня 1863
Нагороди:
Герасим у Вікісховищі

Канонізований Російською православною церквою як святитель, пам'ять 10 червня у день Собору Сибірських святих.

Життєпис

Народився в сім'ї причетника Івана Прокоповича Попова.

Закінічив Іркутське духовне училище, там отримав прізвище Добросєрдов, за те, що не виказав начальству, архімандриту Миколаю, своїх сокурсників, які знущалися над ним^[1]. Одним із його наставників в училищі був семінарист Іоанн Попов, майбутній святитель Інокентій Веніамінов.

Після закінчення духовного училища, поступив до Іркутської духовної семінарії. Під час навчання мріяв про життя в пустині, почав юродствувати і був на деякий час поміщений в будинок нагляду за убогими.

1831 — під час навчання був призначений місіонером, направлений для проповіді християнства серед бурятів.

25 липня 1832 — закінчив семінарію, був призначений вчителем Іркутського духовного училища.

29 січня 1836 — одружився, 12 квітня того ж року була хіротонія в ієрея і призначений в іркутський приход.

1841 — став вдівцем. Поступає до Санкт-Петербурзька духовна академія.

1 березня 1845 — зачислений до академії, на останньому курсі прийняв чернечий постриг з іменем Герасим, на честь преподобного Герасима Йорданського).

23 вересня 1845 — закінчив академію, був призначений вчителем Тверської семінарії.

1846 — переведений до Казанської духовної семінарії на посаду інспектора.

1 жовтня 1846 — зведений в сан ігумена.

16 квітня 1849 — ректор Казанської духовної семінарії у Ставрополі, 12 травня того ж року зведений в сан архімандрита.

25 жовтня 1850 — ректор Симбірської духовної семінарії.

8 вересня 1855 — ректор Харківської духовної семінарії, водночас настоятель Курязького преображенського монастиря.

12 березня 1860 — ректор Калузької духовної семінарії, настоятель Лихвинського Покровського монастиря.

10 березня 1863- хіротонія в єпископа Староруського, вікарія Новгородської єпархії.

1864- переведений у вікарії Санкт-Петербурзької єпархії з титулом єпископ Ревельський.

24 червня 1865 — єпископ Ладозький, вікарій тієї ж єпархії.

26 січня 1866 — призначений єпископом Самарським та Ставропольським.

8 грудня 1877 — переведений до астраханської катедри.

В Астрахані заснував єпархіальний будинок для бідних із духовного звання, пізніше там був заснований дитячий притулок.

Помер 24 червня 1880, похований в крипті Астраханського Успенського собору.

Канонізація

У 1984 святитель Герасим був прославлений для загально церковного почитання у складі Собору Сибірських святих. 17 квітня 2005 мощі святителя Герасима були відкриті, підняті із крипти і поставлені в Успенському соборі для поклоніння.

Нагороди

• Орден Святої Анни 1-й и 2-й ступені;
• Орден св.. Володимира 2-й та 3-й степені;
• Орден князя Данила I 1-го ступеню (Чорногорія) — за матеріальну допомогу чорногорцям під час війни з Туреччиною.