Герман (князь Гогенлое-Лангенбурзький)

Князь Герман Гогенлое-Лангенбурзький (нім. Hermann zu Hohenlohe-Langenburg), повне ім'я (нім. Hermann Ernst Franz Bernhard Fürst zu Hohenlohe-Langenburg), 31 серпня 1832 — 9 березня 1913) — князь Гогенлое-Лангенбурзький у 1860—1913 роках, син попереднього князя Гогенлое-Лангенбурзького Ернста I та принцеси Лейнінгенської Феодори. Член Вищої палати Вюртемберзького ландтагу від 1861 року та член Імперської партії Німеччини в рейхстагу у 1871—1881 роках. Один із засновників і перший президент Німецького колоніального союзу. Генерал-губернатор Ельзас-Лотарингії у 1894—1907 роках. Генерал від кавалерії прусської армії.^[1]

Герман
нім. Hermann
Герман Князь Герман на гравюрі Річарда Брендамура, 1895—1896 роки
6-й князь Гогенлое-Лангенбурзький
Початок правління:	21 квітня 1860
Кінець правління:	9 березня1913
Партія:	Імперська партія
Попередник:	Ернст I
Наступник:	Ернст II
Дата народження:	31 серпня 1832(1832-08-31)
Місце народження:	Лангенбург
Країна:	Вюртемберзьке королівство
Дата смерті:	9 березня 1913(1913-03-09) (80 років)
Місце смерті:	Лангенбург, Вюртемберзьке королівство
Поховання	Лангенбург
Дружина:	Леопольдіна Баденська
Діти:	Ернст, Еліза, Феодора
Династія:	Гогенлое-Лангенбурґи
Батько:	Ернст I
Мати:	Феодора Лейнінгенська
Нагороди:
Герман у Вікісховищі

Біографія

Герман народився 31 серпня 1832 року у Лангенбурзі. Він був третьою дитиною та другим сином князя Гогенлое-Лангенбурзького Ернста I та його дружини Феодори Лайнінгенської. Мав старшого брата Карла Людвіґа та сестру Елізу. Згодом родина поповнилася молодшим сином Віктором і доньками Адельгейдою та Феодорою.

Князівство Гогенлое-Лангенбург у 1806 року в ході медіатизації відійшло королівству Вюртемберг. Батько зберіг титул та був президентом Верхньої палати Вюртемберзького ландтагу.

Герман вивчав юриспруденцію у Лозанні та Берліні,^[2] після чого почав військову кар'єру. Служив у вюртемберзькому, а згодом — у австрійському війську. У 1859 році брав участь у Австро-італо-французькій війні проти Франції.

Після смерті батька у квітні 1860 року, Карл Людвіґ заявив про бажання вступити у морганатичний шлюб і відмовився від династичних прав на користь молодшого брата.^[3] Так, 21 квітня Герман успадкував титул князя. 4 березня 1861 року він був введений до Вищої палати Вюртемберзького ландтагу. Від 1877 до 1895 року був її віце-президентом. У 1862 році отримав звання генерала у баденській армії.

Світлина Германа із дружиною, 1863

У віці 30 років узяв шлюб із 25-річною баденською принцесою Леопольдіною, кузиною великого герцога Бадену Фрідріха I. Весілля відбулося 24 вересня 1862 у Карлсруе. У подружжя народилося троє дітей.

У 1870–1871 роках брав участь у Франко-прусській війні, активно підтримував Бісмарка. У 1870 році отримав чин генерала від кавалерії у прусській армії.^[4] У 1871 році був обраний до німецького рейхстагу від 12-го округу королівства Вюртемберг. Був членом Імперської партії. У 1881 році зазнав поразки на виборах та переключився на колоніальну політику.

6 грудня 1882 року у Франкфурті-на-Майні став співзасновником та першим президентом Німецького колоніального союзу. У лютому 1885 року організація переїхала до Берліну. Союз намагався зацікавити Німеччину у колоніальній політиці через журналістику та створював тиск на державну владу та рейхстаг для колоніальних анексій.

У 1894 році Герман змінив на посаді генерал-губернатора Ельзас-Лотарингії Хлодвіга Гогенлое-Шиллінгсфюрста та переїхав із дружиною до Страсбуру. На відміну від попередника, задовольнявся виконанням представницьких функцій, покладаючись на статс-секретарів Максиміліана фон Путткамера та Ернста фон Келлера. Його урядування характеризувалося помірним лібералізмом.^[4] Обіймав посаду до листопада 1907 року, після чого повернувся на батьківщину.

На початку 1913 року про здоров'я князя турбувалася імператриця Августа Вікторія, прохаючи повідомити про його стан у телеграмі. Герман помер 9 березня 1913 року у Лангенбурзі. Свої співчуття його спадкоємцю висловили імператор Німеччини Вільгельм II та король Бельгії Альберт I.^[5] Поховали князя на родинному цвинтарі Лангенбургу поруч із дружиною, яка пішла з життя за десять років до нього.^[6]

У 1922 році поруч був створений муніципальний цвинтар.^[7]

Родина

Дружина — Леопольдіна Баденська

Діти:

• Ернст (1863—1950) — наступний князь Гогенлое-Лангенбурзький у 1913—1950 роках, був одружений з Александрою Саксен-Кобург-Готською, мав п'ятеро дітей;^[8]
• Еліза (1864—1929) — дружина князя Генріха XXVII Ройсс молодшої лінії, мала п'ятеро дітей;
• Феодора (1866—1932) — дружина 5-го князя Лейнінгенського Еміха, мала п'ятеро дітей.

Генеалогія

Нагороди

• Орден Церінгенського лева 1 класу (Велике герцогство Баденське);
• Великий хрест ордену Вюртемберзкої Корони (Вюртемберзьке королівство);
• Орден Чорного орла (Королівство Пруссія);
• Почесний лицар великого хреста ордену Лазні (Велика Британія);
• Орден Золотого льва Нассау.