Глотов Володимир Степанович

Володимир Степанович Глотов (рос. Владимир Степанович Глотов, 23 січня 1937, Ельтон — 1981) — радянський футболіст, що грав на позиції захисника. Заслужений майстер спорту.

Володимир Глотов
Особисті дані
Народження	23 січня 1937(1937-01-23)[1]
	Ельтон, Q15845864?, Сталінградська область, РРФСР, СРСР
Смерть	1981
	РРФСР, СРСР
Громадянство	СРСР
Позиція	захисник
Юнацькі клуби
	ДЮСШ «Спартак» (Тамбов)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1960–1966 «Динамо» (Москва) 146 (2) 1968 «Торпедо» (Люберці) 3 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1964 СРСР (ол.) 2 (0) 1963–1964 СРСР 5 (0)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Глотов.

Виступав, зокрема, за «Динамо» (Москва), з яким став чемпіоном СРСР, а також національну збірну СРСР, у складі якої став віце-чемпіоном Європи 1964 року.

Клубна кар'єра

Народився 23 січня 1937 року в селищі Ельтон Палласовського кантону, АРСР німців Поволжя (нині — Волгоградська область). Вихованець ДЮСШ «Спартак» (Тамбов). Наприкінці 1950-х років проходив військову службу в Москві та грав за команду однієї з динамівських райрад, де був помічений тренером основної команди «Динамо» Михайлом Якушиним, і надалі грав за дубль «біло-блакитних».

У дорослому футболі дебютував 1960 року виступами за основну команду «Динамо» (Москва), кольори якої захищав протягом семи років, провівши 146 матчів і забивши два голи у вищій лізі^[2]. За цей час виборов титул чемпіона СРСР у 1963 році, срібний призер чемпіонату країни 1962 року і бронзовий — 1960 року.

Після уходу з «Динамо» виступав за люберецьке «Торпедо» у Другій лізі.

Виступи за збірну

1 грудня 1963 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної СРСР в товариському матчі проти Марокко, який завершився внічию 1:1^[3].

У складі збірної був учасником чемпіонату Європи 1964 року в Іспанії, де разом з командою здобув «срібло», але на поле не виходив.

Загалом протягом кар'єри в національній команді, яка тривала 2 роки, провів у її формі 5 матчів. За олімпійську збірну провів 2 матчі.^[4].

Подальше життя

Наприкінці 1970-х він був засуджений, а 1981 року загинув у в'язниці. За спогадами Валерія Маслова Володимира вбив хтось із злочинців^[5].

Титули і досягнення

• Чемпіон СРСР (1):

«Динамо» (Москва): 1963