Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Качур Говард (фільм)
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
«Качур Говард» (англ. Howard the Duck), також відомий як «Говард-качка»[2] — американська супергеройська кінокомедія 1986 року, знята Віллардом Гайком. У головних ролях: Ліа Томпсон, Джеффрі Джонс і Тім Роббінс. Стрічка заснована на однойменному персонажі коміксів видавництва Marvel Comics — качурі Говарді. Продюсером фільму виступила Ґлорія Кац, сценарій написали Гайк і Кац, а виконавчим продюсером став Джордж Лукас. Первинно планувалося, що фільм буде анімаційним, однак через контрактні зобов’язання проєкт було реалізовано у форматі ігрового кіно.
Після успіху «Американські графіті» (1973) Лукас запропонував адаптувати Говарда для великого екрана. Однак фільм постав перед численними труднощами під час виробництва, а тестові покази мали неоднозначні відгуки. «Качур Говард» вийшов у кінотеатрах 1 серпня 1986 року, провалився у прокаті та зазнав нищівної критики. Його засуджували за гумор, акторську гру, нестійкий тон і зовнішній вигляд головного героя. Водночас спеціальні ефекти та саундтрек здобули відносну похвалу. Згодом фільм отримав сумнозвісний статус одного з найгірших фільмів в історії, але, попри це, здобув культову аудиторію[3][4]. Був номінований на 7 антипремій «Золота малина», з яких виграв 4. При бюджеті 30–37 мільйонів доларів, зібрав близько 38 мільйонів (з них лише 16,3 млн — на внутрішньому ринку США)[5][6]. Це був перший кінотеатральний реліз, заснований на персонажі Marvel, після серіалу «Капітан Америка» 1944 року.
Remove ads
Назва
Під час прокату у Великій Британії фільм отримав альтернативну назву — Howard... A New Breed of Hero[7] (укр. «Говард... Герой нової породи»).
Сюжет
Говард, антропоморфний качур з планети Темносвіт, випадково потрапляє на Землю через науковий експеримент. Опинившись у Клівленді, він знайомиться з рок-музиканткою Беверлі, яка намагається допомогти йому повернутись додому. Поки вчені досліджують спосіб повернення, пристрій, що переніс Говарда, випадково викликає темну космічну сутність — Темного володаря, який вселяється в тіло доктора Дженнінґа. Володар викрадає Беверлі, плануючи використати її для перенесення інших істот свого виду. Говард рятує її, перемагає чудовисько і знищує пристрій, назавжди залишаючись на Землі. У фіналі він стає менеджером гурту Беверлі та долучається до її виступу на сцені.
Remove ads
Акторський склад
- Ед Ґейл — Качур Говард (носій костюма)
- Джордан Прентайс — Качур Говард (додатковий носій костюма)
- Тім Роуз, Стів Сліп, Пітер Бейрд, Мері Веллз, Ліса Стюрц — Качур Говард (лялькарі)
- Чип Зен — Качур Говард (голос)
- Ліа Томпсон — Беверлі Свіцлер
- Тім Роббінс — Філ Блумбертт
- Джеффрі Джонс — Доктор Волтер Дженнінґ
- Девід Пеймер — Ларрі
- Пол Ґілфойл — Лейтенант Велкер
- Ліз Саґал — Ронетт
- Домінік Давалос — Кел
- Голлі Робінсон — К. C.
- Томмі Свердлов — Джинджер Мосс
- Річард Едсон — Річі
- Майлз Чапін — Картер
- Пол Комі — доктор Чапін
- Річард Макґонеґл — поліціянт
- Вірджинія Каперс — Кораме
- Міґель Сандовал — Наглядач розваг у барі
- Вільям Голл — офіцер Генсон
- Річард Кайлі — Космос (озвучка)
- Джон Флек — Прищ
- Браян Стіл (не вказано в титрах) — голос Темних володарів Всесвіту
Сприйняття
Узагальнити
Перспектива
Режисер Віллард Гайк зазначив, що тестові покази пройшли «досить добре» і «глядачі сміялися», але сценаристка Ґлорія Кац зізналася, що вона «знищувала» негативні відгуки, щоб звітувати про 95% схвалення[8].
Відгуки
Фільм здебільшого отримав негативні відгуки критиків. На Rotten Tomatoes його рейтинг складає лише 13%, що робить його найгіршою роботою від Lucasfilm. Критики скаржилися на нерівний тон і посередню гру акторів[9]. На Metacritic фільм отримав 28 балів зі 100, що означає «загалом несприятливі» оцінки[10]. Глядачі, опитані CinemaScore, дали стрічці оцінку «B−» за шкалою від A до F[11].
Джин Сіскел із Chicago Tribune дав фільму одну зірку з чотирьох, назвав його «дурним» і відзначив відсутність змісту, несимпатичного героя і слабкі спецефекти[12]. У телевізійному шоу Сіскел і його співведучий Роджер Еберт скаржилися, що фільму бракує комедійності і що Говарду слід було надати або особистість на зразок Ґраучо Маркса з коміксів, або веселий характер, як у Дональда Дака. Еберт також критикував саундтрек за надто сумний і гіркий тон[13]. Марк Вайнберґ з Orange Coast і Леонард Малтін засуджували рішення знімати фільм з живими акторами[14][15]. Малтін описав фільм як «безнадійний... величезне виробництво, яке викликає величезний головний біль»[15]. Зовнішній вигляд Говарда критикували за невиразність через погано функціонуючий рот і беземоційну маску. Оглядачі також критикували акторську гру, гумор і те, що фільм «нудний»[16][17]. У The Psychotronic Video Guide Майкл Вельдон описав реакції на фільм як непослідовні й похвалив спецефекти у фінальних сценах[18]. Common Sense Media критикувала фільм за безглузді сюжетні лінії та надмірне використання сексуальних натяків. Вони встановили рекомендований вік для перегляду на 13+[19].
Касові збори
Фільм зібрав 16 295 774 доларів у США і 21 667 000 доларів у світі, всього 37 962 774 доларів[20]. Під час показів для Universal Кац сказала, що керівники студії пішли, не коментуючи фільм[21]. Тестові покази отримали змішані відгуки[21]. Поширювалися чутки, що керівники Universal Френк Прайс і Сідні Шейнберґ влаштували бійку через те, хто винен у затвердженні фільму. Обидва спростували ці чутки[22][23]. Повідомлялося, що одного або обох можуть звільнити через провал[23]. Прайс невдовзі залишив студію, а його місце зайняв Том Поллак. У статті Variety від 17 вересня 1986 року під заголовком «DUCK Cooks Price’s Goose» звільнення Прайса пов’язували з провалом фільму, хоча він не затверджував виробництво[22]. Маркетингова кампанія фільму також вважалася однією з причин касового провалу[24]. У липні 1986 року Гайк і Кац заявили, що фінал фільму залишає можливість для сиквелу, ба більше — вони були зацікавлені у його створенні[25]. Однак після провалу розмови про продовження припинилися[25]. Після провалу в прокаті Гайк і Кац поїхали на Гаваї та відмовилися читати будь-які рецензії[21].
Remove ads
Домашні релізи
Фільм вперше вийшов на VHS та LaserDisc у січні 1987 року. Спеціальне видання для DVD з’явилося 10 березня 2009 року[26], а Blu-ray — 8 березня 2016-го[27]. До 35-ї річниці фільм перевидали у форматі 4K Blu-ray у 2021 році.
Романізація
Романізація фільму «Качур Говард» була написана колишнім редактором журналу National Lampoon Еллісом Вайнером[28].
Відеогра
У 1986 році було випущено відеогру-продовження Howard the Duck для платформ ZX Spectrum, Commodore 64 та Apple II, а в 1987 — для ZX Spectrum і Amstrad CPC. Гру розробила студія Arnative Software, а видала компанія Activision[29][30]. Вона отримала переважно негативні відгуки критиків[31][32][33].
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads