Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Городиславичі
село в Пустомитівському районі Львівської області України З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Городисла́вичі — село в Україні, у Львівському районі Львівської області. Орган місцевого самоврядування — Давидівська сільська рада. Село засноване у 1441 році.
Remove ads
Історія
Узагальнити
Перспектива
Уперше згадується у старостинському документі Івана Сремського про продаж Глібом Дядковичем з Романова лісу й романівської дубрави, що тягнеться до села Городиславичі пану Григорію 23 червня 1413 р.[3]
У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 3 лани (близько 75 га) оброблюваної землі, село у володінні Одновського[4].
Дідичами Городиславич, яке за часів польського панування адміністративно належало до складу Львівської землі Руського воєводства, з кінця XIV ст. були руські шляхтичі Романовські — нащадки першого відомого його власника Івана-Гліба Дядьковича з Романова гербу Шалава.[5] (лат. Iohanne dicto Hlib Dyathkowitcz de Romanow) по лінії його сина Миколая Романовського. Також Каспер Несецький вважав Івана-Гліба Дядьковича представником роду Свірзьких гербу Шалава.[6]
Романовські володіли селом до 1488 року. Після шлюбу Беати Романовської з Пйотром Одновським, Городиславичі (разом з Романовом та Підгородищем) перейшло у власність Гербуртів[7].
1555 року село перейшло від Миколая Гербурта з Однова і Фельштина — сина Беати Романівської, за заповітом до сестрениці Анни зі Стоянців Чурило, яка близько 1547 року вийшла за любомльського старосту, охмістра королеви Варвари Радзивілл Станіслава Мацейовського. Надалі Городиславичами володіли Сенявські: в другій половині XVI ст. — руський воєвода Ієронім, в середині XVII ст. — його правнук, львівський староста Адам-Ієронім. Городиславичі належали до маєтності, куди входили також Підгородище, Романів, Селиська, Підсоснів, Пліхів та Германів[8].
В 1670 р. був укладений інвентар, в якому перелічені жителі села. Серед них кметі на чвертях: Гриць Ямний, Кавтан, Захарчині (?), Кот, Прокоп, Боднар, Скаліш, Жила, Прейма, Хацко, Савицький, Нога, Гричик, Кавча, Дмитерко, Волошин, Ганс, Дацько, Федунець, Харко, Лучик, Кальний, Туз, Воляник, Василь і Хведь Бундзики, Гриць Мельників, Павел, Паскуш; підсадки: Конюх, Андрейко, Драб, Госіор, Ласко, Міхно Шавчик, Івасько, Данько, Зиґмунт, Іван Чорний, Клачек, Чихало, Василь, Стецько Зельник; ткачі-підсадки: Цимбалістий, Іван Сліпий, Гудзко; ткачі-комірники: Щирба, Павел, Савицький; комірники з халупами: швець Яцко, Хващевський, Бочатиха, Владика, Костецький, Іван Волошин, Навілавський; комірники без халуп: Федько Качмар, Хиць (?) Федорців, Федько Дидів, Пасічник, Войтек, Іван Червоний, швець Кузьма, Савка, Яцко Преймин, Петрик, Демко. Окремо згадані священник і мельник (імена не вказані), Іван Ватаман та Маліновський[9].
Remove ads
Населення
За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року, у селі мешкало 438 осіб. Мовний склад села був таким:
Церква
- Храм св. Дмитрія Солунського збудований у 1829 р. (1827)р. Внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення за охоронним номером 1941-М. Належить до Пустомитівського деканату, Львівської єпархії УАПЦ.
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads