Градоначальники Одеси

Градоначальник — у Російській імперії в XIX — початку XX століття посадова особа з правами губернатора, що керувала градоначальництвом (містом з прилеглими землями), виділеним з губернського підпорядкування в окрему адміністративну одиницю внаслідок його особливого значення або географічного положення (Санкт-Петербург, Москва, Одеса, Севастополь, Керч-Єнікале, Миколаїв, Таганрог та ін.).   Градоначальник призначався імператором особисто або за поданням Міністерства внутрішніх справ. Стосовно міст, що входять до складу градоначальництва, градоначальники користувалися всіма правами губернаторів з нагляду за міським самоврядуванням (керівництво міською поліцією, забезпечення нагляду за торгівлею, поштою, судноплавством, станом публічних, кріпаків і портових будівель).

Градоначальник головував в особливому по міських справах присутності та в губернському розпорядчому комітеті при розгляді справ, що відносяться до господарських розпоряджень у столиці.

Одеський, Керчь-Єнікальський і севастопольський градоначальники відали справи, що стосуються місцевої поліції, торгівлі і судноплавства (Статут градоначальництва ст. 8, прод. 1886 року). У Севастополі і Керч-Єнікале посади градоначальників поручалися адміралам. У Севастополі градоначальник був також командиром Севастопольського порту і комендантом.

Лютнева революція 1917 року скасувала інститут градоначальництва, замінивши градоначальників на комісарів Тимчасового уряду.

Список градоначальників

Портрет	Ім'я	Термін	Опис
	Герцог де Рішельє	8 жовтня 1803–27 серпня 1814	Рішельє займався торговельними відносинами міста, при цьому не випускав з уваги інших сторін життя міста. В Одесі були відкриті гімназії з трьома відділеннями і «благородні інститути» для дітей панів. Завдяки старанням герцога в місті починають будівництво церков, відновлені по споруді собору, в 1804 році був побудований театр. Подарований Феліксом де Рібасом сад на Дерибасівській вулиці в 1811 році освітився 200 ліхтарями. У 1814 році відкрита міська друкарня.
	Томас Кобле (в. о.)	26 вересня 1814— 31 грудня 1815
	Граф де Ланжерон	1 січня 1816—22 травня 1820
	Микола Трегубов	22 травня 1820—1822
	Граф Олександр Гур'єв	1822—1825	Очолював комітет з установки пам'ятника герцогу де Рішельє. Пам'ятник був урочисто відкритий 22 квітня 1826 року. Гур'єву належала ідея відкриття училища садівництва в ботанічному саду, в 1825 році в саду почалося будівництво приміщення училища, але його відкрили тільки в 1844 році.
	Павло Нейдгардт	1825—1826
	Федір Пален	1826—1828	Дав дозвіл на відкритті в Одесі єврейського училища в 1826 році.
	Андрій Богдановський	1828—1831
	Олексій Льовшин	1831—1837
	Граф Олександр Толстой	1837—1840
	Дмитро Ахлестишев	1840—1848	У 1845 році розпорядився про створення в Одесі «обивательської книги», введеної становищем 1785 р., поділялась на 6 частин: в 1-у вносилися «справжні городові обивателі»; в 2-у — купці всіх трьох гільдій; в 3-ма — цехові ремісники; в 4-у — іногородні та іноземні гості; в 5-у — імениті громадяни і в 6-ту — посадські. «Складають» цю книгу Старости і Депутати, які обираються Міським суспільством на 3 роки. У 1847 році завдяки діяльності і турботам Ахлестишева і його дружини, на кошти одеського купецтва заснований був Олександрівський дитячий притулок.
	Олександр Казначеєв	4 грудня 1848–1854
	Микола Крузенштерн	1854—1856
	Граф Федір Алопеус	1856—1857	Дбав про Олександрівський сирітський притулок, завдяки його клопотанням 88 торгових лавок були влаштовані на площі старого базару і склали, разом з місцями, на яких вони були споруджені, повну власність притулку. Його дружина також дбала про сиріт, так в 1859 році за її сприяння було придбано будинок для приміщення притулку. Стараннями графині Алопеус притулок був відкритий в січня 1862 для 100 дітей.
	Барон Павло Местмахер	1857—1861	За своє багаторічне перебування в Одесі барон переконався, що «головним недолік господарського управління була відсутність живої участі в ньому мешканців міста». Потім 4 травня 1859 Местмахер передав графу Строганову записку, яка містила в собі ті недоліки, які треда змінити для порядку громадського управління в Одесі. Строганов підтримав ідею Местмахера, і зробив перед урядом від імені Одеси клопотання, яке знайшло живий відгук у Петербурзі. 6 липня 1859 граф повідомив Местмахера, що Міністерство внутрішніх справ схвалює його думки, і надає йому заснувати і очолити, особливий Комітет для складання докладного проекту Положення. Головна заслуга барона в Одесі, полягає в його діяльності по перетворенню Міського громадського управління.
	Платон Антонович	1861—1863
	Барон Іван Веліо	1863—1865
	Михайло Шидловський	1865—1868
	Микола Бухарін	1868—1876
	Володимир Лєвашов	1876—1878
	Олександр Гейнц	1878—1880
	Карл Кноп	1880
	Сергій Гудим-Левкович	1880—1882
	Павло Косаговський	1882—1885
	Павло Зеленой	1885—1898
	Граф Павло Шувалов	1898—1903
	Дмитро Арсеньєв	1903
	Дмитро Нейдгарт	1903—1905
	Аполлон Григорьєв	1905—1907
	Василь Новицький	1907
	Іван Толмачов	2 грудня 1907–1911	2 грудня 1907 за особистим клопотанням Столипіна був призначений Одеським міським головою. На цій посаді протегував право-монархічним організаціям міста, зокрема Одеському відділу Союзу Російського Народу.
	Іван Сосновський	1911—1917
	Микола Княжевич	1917
	Іван Липа	1917	1-й комісар Одеси від Центральної ради УНР. Організував українські видавництва «Одеська літературна спілка» та «Народній Стяг».
	Володимир Мустафін	1918	25 вересня 1918 Мустафін звернувся до голови Ради міністрів та начальника штабу гетьмана: розглянути питання про можливість ліквідації відкритого в місті російського консульства — з появою якого «небувалі розміри набула більшовицька агітація». 12 жовтня в Одесі пройшла кампанія по ліквідації більшовицьких організацій, велику роль у керівництві якими відігравало консульство РСФРР. 14 жовтня в Одесі під керуванням міського керівництва ліквідоване російське консульство, співробітникам консульства запропонували негайно, під охороною залишити межі України.
	Микола Богданович	1918
	В. А. Марков	1918—1919
	Борис Штенгель	1919
	Віктор Сокира-Яхонтов	1920