Григорович Олександр Валентинович

Олекса́ндр Валенти́нович Григоро́вич (нар. 2 квітня 1979(19790402) — пом. 24 липня 2014) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Олександр Валентинович Григорович
Старший солдат
Загальна інформація
Народження	2 квітня 1979(1979-04-02) Печанівка
Смерть	24 липня 2014(2014-07-24) (35 років) Новолуганське
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	93 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Григорович.

Життєпис

Народився 1979 року в селі Печанівка. Закінчив Печанівську ЗОШ; пройшов строкову службу в лавах ЗСУ. Останні 10 років мешкав у м. Кривий Ріг, працював монтером залізничної колії ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Був мобілізований 13 квітня 2014 року. Старший солдат, радіотелефоніст зенітно-артилерійного взводу 3-го механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське).

Загинув у бою з терористами біля селища Новолуганське, Артемівський район (Донецька область), неподалік Дебальцевого. Диверсійна група терористів під'їхала на машині до місця, де військовики набирали воду, та відкрила кулеметний вогонь. Відбиваючи атаку терористів, у бою загинули троє бійців — Олександр Григорович, Ігор Берестенко, Олександр Караченцев.

Без Олександра лишилися мама, дружина та 7-річний син.

1 серпня 2014-го похований у селі Печанівка.

Нагороди та вшанування

• 4 червня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).^[1]
• У Саксаганському районі міста Кривий Ріг 8 жовтня 2014 року відкрито пам'ятну дошку Олександрові Григоровичу.
• У вересні 2015-го в Печанівській ЗОШ встановлено пам'ятну дошку випускнику Олександрові Григоровичу.