Грушевський Григорій Миколайович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Грушевський.

Груше́вський Григо́рій Микола́йович (27 січня 1867, Шабельники — 1938) — український церковний та громадський діяч, протопоп Української автокефальної православної церкви. Брат щонайбільше в четвертому поколінні Михайла Грушевського, батько Сергія Грушевського.

Докладніше: Грушевські

Григорій Грушевський Грушевський Григорій Миколайович
протопоп
з 1.01.1900
Обрання:	25.11.1899
Деномінація:	УАПЦ
Церква:	Святотроїцька церква села Кримки
Парафія:	Парафія Святої Трійці Української Автокефальної Православної Церкви села Кримки
Альма-матер:	Київська духовна семінарія
Національність:	українець
Громадянство:	Російська імперія,  СРСР
Народження:	27 січня 1867(1867-01-27) Шабельники, Чигиринський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Смерть:	1938(1938)
Батько:	Микола Левович Грушевський
Дружина:	Ольга Володимирівна Ранцова
Діти:	Сини: Сергій, Лев, Василь; донька Ярина
Нагороди:
Набедреник, Скуфія фіолетова, Камилавка, «Наперсний» хрест, Палиця

Біографія

Григорій Миколайович Грушевський (власноруч писав себе як Грушівський^[1]) народився 27 січня 1867 року в селі Шабельники Чигиринського повіту Київської губернії^[2] в сім'ї псаломщика.

Батько — Микола Левович Грушевський (1840, Шабельники — 26 січня 1913, Шабельники), все життя прожив у Шабельниках і 48 років пропрацював псаломщиком. Про його спів селяни казали: «ну наш Миколаша Леонтович як заспівають, то вже в церкві не заснеш». Захоплювався бджолярством та рибальством на Дніпрі. Із чисельного потомства дорослими стали тільки Григорій, його брат, який закінчив учительську семінарію, та сестра, яка закінчила двокласне жіноче училище^[3].

Закінчив повний курс Київської духовної семінарії по другому розряду в 1890 році. Там увійшов до «української» групи, яку очолював його далекий родич Михайло Сергійович Грушевський. Після закінчення семінарії працював вчителем в церковно — парафіяльній школі Кам'янки на Чигиринщині. В 1892 році преосвященним Іринеєм призначений дяком в Ковалівку Васильківського повіту. 21 березня 1893 року за ухвалою Митрополита Київського та Галицького Іоаннікія висвячений преосвященним Сильвестром Канівським в братськім монастирі на священика Успенської церкви Мордви на Чигиринщині. За ухвалою Митрополита Київського та Галицького Іоаннікія на особисте прохання 25 листопада 1899 року переміщений священиком Святотроїцької церкви у Кримки Ставидлянської волості на Чигиринщині. 20 березня 1900 року духовною консисторією призначений окружним місіонером. З 15 березня 1906 року духовний слідчий.

За даними Леоніда Зашкільняка, у 1891 році Григорій Грушевський одружився з літераторкою Ольгою Володимирівною Ранцовою, яка переїхала до Києва з Петербурга і брала участь у семінарській громаді.^[4] Вінчання відбувалось у Києві. 1892 року у подружжя народився син Сергій, якого хрестив Михайло Грушевський.

У 1921 році Григорій Грушевський перейшов під юрисдикцію Української Автокефальної Православної Церкви. У 1923 році Всеукраїнський Православний Церковний Собор надав йому сан протопопа. У 1924 році Черкаська Православна Церковна Рада призначила його духовним окружним.

За даними^[5], був арештований 1937 року, відбував покарання в сибірських таборах. Репресований в 1938 році^[6].

Нагороди

• Медаль «У пам'ять царювання імператора Олександра III».
• Набедреник (у 1902 році).
• Скуфія фіолетова (у 1905 році).
• Камилавка (у 1918 році).
• «Наперсний» хрест (у 1918 році) за працю пов'язану з побудовою нового цегляного храму^[7].
• Палиця (у 1923 році) для носіння на службах.

Родина

• Дружина — Грушевська (до шлюбу Ранцова) Ольга Володимирівна (14 квітня 1867 — 1945, Німеччина), донька Петербурзького губернського титулярного радника. Закінчила в Петербурзі гімназію княгині Оболенської з золотою медаллю та Петербурзькі вищі педагогічні курси.
• Син — Сергій (нар.24 червня 1892, Кам'янка), закінчив із золотою медаллю Златопільську чоловічу гімназію (випуск 1909 року^[8]), потім У 1912 році Університет Святого Володимира зі срібною медаллю і залишений на кафедрі історії професорським стипендіатом. Одружений з Ольгою Никифорівною Левитською — донькою священика.
• Син — Лев (нар.16 травня 1894, Мордва, закінчив Златопільську чоловічу гімназію (випуск 1913 року, атестат № 608^[9]), потім юридичний факультет Університету Святого Володимира з дипломом I ступеня. Одружений з Лідією Вікторівною Радзімовською — донькою священика.
• Син — Василь (28 грудня 1896 — 15 квітня 1915), закінчив Златопільську чоловічу гімназію (випуск 1914 року, атестат № 603^[10]), потім Перше Київське військове училище з отриманням 1 грудня 1914 року звання прапорщика. Відбув на фронт Першої світової війни в 265 Вишневолоцький полк. Отримав значні поранення і 15 квітня 1915 року помер від ран. Тіло забране з фронту і поховане в Кримках. Посмертно 26 січня 1916 року батьку вручений Орден Святої Анни 4 ступеня з написом «За хоробрість»^[11].
• Донька — Ярина (нар.11 вересня 1899). Закінчила гімназію О. Н. Єфимовської в Єлизаветграді. В шлюбі з професорським стипендіатом кафедри філософії Університету Святого Володимира Родіоном Васильовичем Кутеповим. Вдруге була одружена з етнічним німцем, під час Другої світової війни вивезла матір до Німеччини, де матір 1945 року померла.