Гуаріно да Верона

Гуаріно Гуаріні да Верона, Гваріно Веронезе (італ. Guarino Veronese, Guarino da Verona; нар. грудень 1370 або 1374 року — пом. 14 грудня 1460, Феррара) — італійський поет, перекладач, гуманіст.

Гуаріно да Верона
Народився	1374[1][2]  Верона, Венето, Італія
Помер	4 грудня 1460[2]  Феррара, Феррарське герцогство
Діяльність	поет, філософ, перекладач, humanist, викладач університету, писар
Галузь	гуманізм[3], translations from Greekd[3] і university lectured[3]
Вчителі	Мануїл Хрисолор[4], John of Ravennad, Giovanni Malpaghinid[5] і Вітторино да Фельтре
Відомі учні	Вітторино да Фельтре, Gaspare da Veronad, Francesco Calcagninid, Pietro del Monted і Bartolomeo Paganellid
Знання мов	італійська, латина епохі Відродження і латина[3][6]
Заклад	Леонелло д'Есте і Феррарський університет
Magnum opus	Musce collaudatio vel explicatiod, Regulaed, Vita Dionis et comparatio et de Bruto ac Dione iudiciumd, Parallela minorad, Nicoclesd, Strabonis de situ orbis terraeque descriptione liber XVII et ultimusd, De liberis educandisd і Lettersd
Посада	гофмейстер
Діти (13 )	Battista Guarinod
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Вивчав латинську мову в Падуї у Джованні Мальпагині (Джованні да Равенна). Зацікавився грецькими авторами, на яких посилалися латинські джерела. У 1388 році поїхав до Константинополя, оскільк на той час в Італії не було школи вивчення грецької мови. Там Гуаріно познайомився з Мануїлом Хрисолором — вченим і літератором, який став його наставником протягом п'яти років. Навчання перервалося в 1393 році, коли турки взяли в облогу Константинополь, а імператор Мануїл II Палеолог відправив Хрисолора до Італії шукати допомоги католицьких князів. Повертаючись додому, Гуаріно захопив із собою 50 манускриптів, зокрема два рідкісні грецькі рукописи, які йому вдалося дістати з великими труднощами і, за переказами, втрата одрого з них під час кораблетрощі настільки його засмутила, що він посивів за одну ніч.

Після повернення в 1408 році в Італію Гуаріно працював вдома у Вероні, а потім у Венеції, Флоренції викладачем грецької мови. В 1429 році він був запрошений до Феррари Нікколо III д'Есте, де став вчителем його спадкоємця Ліонелло д'Есте, узаконеного бастарда, якому в той момент було вже 22 роки. Закінчив навчати Ліонелло у 1435 році після його весілля.

В 1436 році за рекомендацією Ліонелло став професором риторики, латинської та грецької мов університету Феррари з умовою поновлення контракту через кожні п'ять років. Його метод викладання був настільки славнозвісний, що студенти приїздили до нього з усіх кінців Італії і навіть з Англії. Деякі з них, зокрема Вітторино да Фельтре, пізніше стали відомими вченими. Вплив Гуаріно на ферарський двір був дуже великий, він багато в чому змінив його і, припускають, можливо завдяки йому Феррара була обрана місцем майбутнього Ферраро-Флорентійського собору між католиками й православними, який відбувся в 1438 році і куди він також був запрошений як перекладач з грецької.

Предок італійського поета Джамбаттіста Гваріні. У Феррарі Гуаріно да Верона зблизився з Пізанелло, який подарував йому картину «Святий Єронім», а Гуаріно у відповідь присвятив йому латинську поему. Публічно полемізував про давньоримську історію з Поджо Браччоліні^[7].

Творчість

Укладені Гуаріно програми вивчення латинської та грецької мов у прозі та віршах, класичних текстів, курс граматики використовувалися протягом наступних чотирьохсот років. Перклав твори Плутарха, Страбона, Лівія, сатири Ювенала, листи Арістотеля і Платона, деякі роботи Арістотеля, Цицерона, Лукіана, Ісократа, а також грецьку граматику Хрисолора, написав коментарі до Персія і Марціала, ряд промов та більше 600 епістол. Колекціонував латинські рукописи, серед інших став першовідкривачем кількох манускриптів Плінія Молодшого, Цицерона та Цельса. У Венеції в 1419 році виявив рукопис Плінія Молодшого «Листи», що містив приблизно 124 листів (рукопис не зберігся, відомий за копіями). Присвятив поему творчості художника Пізанелло.