Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Гіпаріон
рід ссавців З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Гіпаріон (Hipparion, дав.-гр. ἱππάριον — «коник») — викопний рід трипалих коневих середнього розміру, що належав до вимерлої триби Hipparionini, що існувала близько 10—5 мільйонів років тому[2][3]. Хоча раніше рід включав більшість Hipparionini, зараз рід більш вузько визначається як гіпаріоніни Євразії пізнього міоцену. Гіпаріони харчувалися переважно травою і мешкали в саванах. Походять від роду Cormohipparion[3] і вимерли через зміни в навколишньому середовищі, такі як похолодання клімату і зниження рівня вуглекислого газу в атмосфері[4].
Remove ads
Таксономія
«Hipparion» у широкому сенсі
Рід «Hipparion» використовувався понад століття для опису понад сотні видів голарктичних Hipparionini з пліоцену та міоцену, які мали три пальці на ногах та ізольовані протокони. З того часу для класифікації цих видів були запропоновані такі групи, як роди Cormohipparion і Neohipparion, зазвичай на основі відмінностей морфології черепа. Зараз ці види відомі як «Hipparion» у sensu lato (s.l.), або «в широкому розумінні»[5].
Hipparion у вузькому сенсі
Hipparion у sensu stricto (s.s.), або в строгому сенсі, описує рід гіпаріонів Старого світу за рештками, знайденими в Євразії (Франція, Греція, Туреччина, Іран і Китай) з епохи пізнього міоцену (~10—5 млн років тому). Приналежність решток з інших місцезнаходжень, таких як Північна Америка та Африка, до цього роду є невизначеною[3].
Remove ads
Опис
Hipparion зазвичай був середнього розміру, близько 1,4 м заввишки в плечах[6][7]. Приблизна маса тіла гіпаріона залежить від виду, але коливається від 135 до 200 кг[3].
Гіпаріон загалом нагадував зменшену версію сучасного коня, але мав по два рудиментарних зовнішніх пальці на кожній кінцівці на додаток до копит, тобто був трипалим. У деяких видів ці зовнішні пальці були функціональними[8].
Череп
Гіпаріон мав гіпсодонтові (зуби з високими коронками) премоляри і моляри, з висотою коронки близько 60 мм. Рід мав ізольовані протокони у верхніх молярах, що означало, що верхівка зуба, яка називається протоконом, не була з'єднана з зубним гребенем, який називається протолофом[3]. Гіпаріон також характеризується своєю лицьовою ямкою, або заглибленням в черепі, розташованим перед очною ямкою[9][10].
Remove ads
Палеобіологія
Середовище існування та харчування
Гіпаріон мешкав у саванному біомі Старого світу, або OWSB, що складається з лісових масивів і луків[3]. Мав змішаний раціон, що складалася переважно з трави. На таку дієту вказують викопні докази мікроскопічного зношування — подряпини та ямки на емалі зубів гіпаріона, виявлені за допомогою сканувального електронного мікроскопа (SEM)[11].
Тривалість життя
Гіпаріон досягав скелетної зрілості та, можливо, статевої зрілості у віці близько 3 років. Максимальний вік зразків гіпаріона на момент смерті сягав 10 років[7].
Еволюція та вимирання
Еволюція
Hipparion, ймовірно, еволюціонував від виду Cormohipparion протягом пізнього міоцену, приблизно 11,4—11,0 млн років тому. Вид Cormohipparion occidentale поширився до Євразії та Африки з Північної Америки[3]. Останнім спільним предком гіпаріона і сучасного коня був Merychippus[12].
Вимирання
У Старому світі гіпаріон зазнав скорочення популяції та вимирання з півночі на південь, як і багато інших міоценових хребетних. Вважається, що ця тенденція пов'язана з екологічними змінами, спричиненими глобальним похолоданням і зниженням рівня вуглекислого газу в атмосфері[4].
Remove ads
Див. також
- Гіпаріонова фауна, що передувала мамутовій фауні.
- Лаетолі — танзанське місцезнаходження де, з-поміж інших, були знайдені скам'янілі сліди гіпаріона.
- Йоган Андреас Вагнер — німецький палеонтолог та археолог, що описав скам'янілі рештки Hipparion.
Примітки
Джерела
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads