Робер Делоне

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Делоне.

Робéр Делонé (фр. Robert Delaunay; 12 квітня 1885(18850412), Париж, Франція — 25 жовтня 1941, Монпельє, Франція) — французький художник. Разом із своєю дружиною Сонею Делоне став засновником нового жанру — орфізму.

Робер Делоне
фр. Robert Delaunay
Автопортрет, 1905—1906 роки.
Народження	12 квітня 1885(1885-04-12) Париж, Франція
Смерть	25 жовтня 1941(1941-10-25) (56 років)
	Монпельє, Франція (злоякісна пухлина )
Поховання	Гамбе
Національність	француз
Країна	Франція
Жанр	абстракціонізм[1][2] і натюрморт[2]
Навчання	Collège François-de-Lavald
Діяльність	художник, дизайнер, театральний дизайнер, візуальний митець
Напрямок	орфізм
Відомі учні	Лайонел Файнінґер і Léon-Laurent Galandd
Твори	Simultaneous Discd, Eiffel Tower with Treesd і Hommage to Blériotd
У шлюбі з	Соня Делоне[3]
Діти	Charles Delaunayd
Роботи в колекції	Національний музей «Центр мистецтв імені королеви Софії», Міннеаполіський інститут мистецтва, Художній інститут Чикаго, Музей Тіссен-Борнемісса, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк), Національна галерея Вікторії, Тейт[4], Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національний музей сучасного мистецтва, Musée de la civilisationd, Музей мистецтв Філадельфії, Музей мистецтва Метрополітен, Museum Ulmd, Художній музей Базеля, Національні галереї Шотландіїd, Wilhelm-Hack-Museumd, Національний музей Сербії, Художній музей Сієтла, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Ліонський музей красних мистецтв, University of Iowa Stanley Museum of Artd, Міська галерея в будинку Ленбаха, Державна картинна галерея (Карлсруе), Далласький музей мистецтв, Музей Соломона Ґуґґенгайма, Музей Ізраїлю, Музей образотворчого мистецтва Більбаоd, Баварські державні колекції картин, Паризький міський музей сучасного мистецтва, Музей ван Аббе[5], Музей Гіршгорна і сад скульптур, Музей мистецтв Толедо, Художній музей Сент-Луїса, Honolulu Museum of Artd, Гамбурзька картинна галерея, Бруклінський музей, Музей сучасного мистецтва (Стокгольм), San Diego Museum of Artd, Музей образотворчих мистецтв, Художня галерея Олбрайт-Ноксd, Музей сучасного мистецтва (Труа), Columbus Museum of Artd, The New Art Gallery Walsalld, Міський музей (Амстердам)[6], Музей Фолькванг, Музей мистецтв, Kunstmuseum Bonnd, Музей Фабра, Building of the Winterthur Museum of Artd, Музей Унтерлінден, Музей Ґренобляd, Діжонський музей образотворчого мистецтва, Реннський музей образотворчого мистецтва, Berkeley Art Museum and Pacific Film Archived, Гетеборзький художній музей, Kunsthalle Mannheimd, Rhode Island School of Design Museumd, Нова національна галерея, musée des Beaux-Arts de Quimperd, Колекція Пеггі Гуггенгайм, Kunstsammlung Nordrhein-Westfalend, Альбертіна, Goya Museumd, Print Collectiond[7], Тель-Авівський музей мистецтв, Балтиморський музей мистецтв, Художній музей (Цюрих) і Державна галерея мистецтв (Штутгарт)
Автограф
Робер Делоне у Вікісховищі

Життєпис

Робер Делоне народився 1885 року в Парижі. Його батьки рано розлучилися і він виховувався дядьком. У 1908 році, після служби в армії познайомився з Сонею Терк і через два роки одружився з нею. 1908 року стає членом спільноти «Золотий перетин». 1911 року Делоне бере участь у виставці групи «Синій вершник» в Мюнхені. Роки Першої світової війни подружжя провело в Іспанії та Португалії, 1921 року повернулося до Парижу. У 1937 році Робер і Соня Делоне разом брали участь в оформленні Всесвітньої виставки в Парижі. З початком Другої світової війни Робер переїхав до Оверні, але вже був тяжко хворим і невдовзі помер від раку.

Син Робера і Соні, Шарль Делоне (1911—1988) став пропагандистом і істориком джазу.

Творчість

Починав під впливом постімпресіоністів, насамперед Сезанна. Гостро відчував рух, ритм. З 1912 року разом зі своєю дружиною Сонею Терк-Делоне перейшов від кубізму до своєрідної манери абстрактного живопису, яку Гійом Аполлінер назвав орфізмом. В естетичній концепції Делоне, на відміну від теорій основоположників абстракціонізму Кандинського та Мондріана, ідеалістична метафізика відкидалася; основним завданням абстракціонізму художника уявлялося дослідження динамічних якостей кольору та інших властивостей художньої мови^[8]. Делоне був близький до «Синього вершника», листувався з Кандінським і Маке. Автор низки програмних та теоретичних робіт про живопис, одну з них («Про світло», 1912) переклав німецькою мовою Пауль Клее, вона була опублікована в журналі «Штурм» (1913).

Спадщина

Роботи Робера Делоне представлені у великих музеях багатьох країн світу від Шотландії до Японії і Австралії.

Делоне про мистецтво

• The new art of color: the writings of Robert and Sonia Delaunay. New York: Viking Press, 1978.

Галерея

• 
  Марсове поле: Червона вежа (1911—1923)
• 
  В саду (Dans le jardin) (1904)
• 
  Пейзаж: скеля перед морем (Paysage: Le rocher devant la mer) (1904)
• 
  Гірський пейзаж (Paysage montagneux)
• 
  Пейзаж зі снопами (Paysage, les meules) (1905)
• 
  Пейзаж з диском (Paysage au disque) (1906)
• 
  Натюрморт. Ваза із квітами (Nature morte au vase de fleurs) (1907)
• 
  Ейфелева вежа (Tour Eiffel) (1911)
• 
  Вікна (Les Fenêtres) (1912)
• 
  Сонце і Місяць (1912)
• 
  Три грації (Les trois grâces) (1912)
• 
  Пейзаж в Лаоні (Paysage de Laon) (1912)
• 
  Веселка (1913)
• 
  Синхронний диск (Disque simultané) (1912—1913)
• 
  Команда Кардиффу (L'Équipe de Cardiff) (1913) 1-й варіант
• 
  Команда Кардиффу (L'Équipe de Cardiff) (1913) 2-й варіант
• 
  Португалка (Femme portugaise) (1915)
• 
  Оголена із книгою (Femme nue lisant) (1915)
• 
  Портрет Мадам Гайм (1926—1927)
• 
  Вид набережної Лувра (Vue du Quai du Louvre) (1928)
• 
  Ритм (Rythme) (1932)
• 
  Ритм I (Rythme I) 1934
• 
  Relief-disques (1936)
• 
  Повітря, залізо і вода (Air fer et eau) (этюд) (1937)
• 
  Робер Делоне. Портрет Жана Метсенже (1906)