Кандинський Василь Васильович

Васи́ль Васи́льович Канди́нський (4 (16) грудня 1866(18661216), Москва, Московська губернія, Російська імперія — 13 грудня 1944, Неї-сюр-Сен, Іль-де-Франс, Франція) — російський живописець і графік. Основоположник і теоретик абстракціонізму.^[10]

Кандинський Василь Васильович
рос. Василий Васильевич Кандинский
Народився	22 листопада (4 грудня) 1866[1][2]  Москва, Російська імперія[3][4][…]
Помер	13 грудня 1944(1944-12-13)[3][5][…] (78 років)  Неї-сюр-Сен, Франція[3][4][6]  ·інсульт
Поховання	Neuilly-sur-Seine New Communal Cemeteryd[7]
Громадянство	Російська імперія, Німеччина, Франція
Національність	Російська імперія, Німеччина, Франція
Місце проживання	Москва Неї-сюр-Сен Одеса Мюнхен
Діяльність	художник, викладач університету, теоретик мистецтва, педагог, адвокат, ілюстратор, художник-гравер, графік, архітектурний кресляр, сценограф, дизайнер, скульптор, рисувальник
Галузь	малярство
Alma mater	Мюнхенська академія мистецтв, Юридичний факультет Московського державного університетуd і Одеське художнє училище
Вчителі	Франц фон Штук, Йозеф Альберсd, Антон Ажбе і Луїджі Іоріні
Відомі учні	Стен Дьюрбергd і Кодьєв Петро Іванович
Знання мов	російська, французька і німецька[5]
Заклад	Баугауз[8]
Членство	Die Blaue Vierd, Синій вершник і Абстракція-Мистецтвоd[9]
Напрямок	експресіонізм[6], символізм[6] і Баугауз[6]
Жанр	малярство, графіка, теорія і абстракціонізм[4]
Magnum opus	Композиція VIId
Посада	директор
Конфесія	православ'я
У шлюбі з	Ніна Кандінськаd
Автограф
IMDb	ID 0437234
Сайт	wassilykandinsky.net
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Засновник мистецького об'єднання «Синій вершник».

Жив і творив у Російській імперії, Німеччині та Франції.

Життєпис

Дім Кандинського та Клее в Дессау

Народився 16 грудня 1866 року в Москві в родині комерсанта, а через п'ять років із сім'єю переїхав до Одеси. Тут він закінчив гімназію; художню освіту отримав у Києві, вчився у Миколи Пимоненка в художній школі Мурашка^{[джерело?]}.

У 1885—1893 роках навчався в Московському університеті, вивчаючи право та економіку. Йому було запропоновано посаду професора в Тартуському університеті. Проте він покинув юридичну кар'єру.

У 30-річному віці вирішив зайнятись живописом. Він вчився у Антона Ажбе і пізніше в Академії мистецтв у Мюнхені у Франца фон Штука.

З Одесою художник не припиняв зв'язок, де його друг, скульптор В. Іздебський заснував салон. У грудні 1909 року в Одесі в салоні Іздебського відбулася міжнародна виставка, на якій Кандинський представив одні з перших композицій, де вже майже не вгадуються елементи наочного світу.^[11] Тоді він наближався до винаходу абстракціонізму, виходячи з практики імпресіонізму та абстрактного експресіонізму.

У лютому 1910 року ця експозиція, дещо змінена, проходила в Києві, а потім у Петербурзі та Ризі. Нове, незрозуміле й абстрактне мистецтво набирало сили. Виставка авангардної групи «Бубновий валет», що проходила в Москві з 10 грудня 1910 року до 11 січня 1911 року, викликала величезний резонанс у пресі та культурному житті. На ній експонувалася перша абстрактна акварель В. Кандинського, яка нині зберігається в Парижі, Центрі Жоржа Помпіду.

У 1911 році разом з відомими німецькими експресіоністами організував альманах та групу «Синій вершник». До неї входили Франц Марк, Олексій фон Явленський, Пауль Клее та Мар'яна Верьовкіна.

У 1914 році, коли почалася Перша світова війна, повернувся до Москви.

Після революції він активно займався організацією художньої творчості та обіймав посаду віце-президента Академії художніх наук.

У 1921 році повернувся до Німеччини.

У 1922—1933 роках працював викладачем у школі мистецтва та архітектури Баугаус.

У 1928 році отримав німецьке громадянство, але вже в 1933 році емігрував до Франції. Проживав у Парижі. У 1939 році отримав французьке громадянство.

Художник помер 13 грудня 1944 року в передмісті Парижа Неї-сюр-Сен.

Племінником Кандинського був Александр Кожев, видатний філософ.

Творчість

Для творів Кандинського характерна синестезія, сприйняття фарб не тільки як оптичних, але й як звукових стимулів. Він класифікував фарби за їх ароматами, звуками та формами. Наприклад, він вважав, що синьому кольору відповідає коло, червоному — квадрат, жовтому — трикутник. Таким чином свої картини він створював подібно до музичних симфоній шукаючи гармонію у поєднанні кольорів. Кандинського часто називають першим абстракціоністом, оскільки його творчість поступово еволюціонувала від зображення реалістичних форм до геометричних та кольорового символізму. Частим мотивом творчості художника є вершник, який долає дракона. Митець вважав це символом духовної боротьби людини. Кандинський бачив мистецтво як форму духовності людини. Свій погляд на мистецтво художник виклав у теоретичній праці «Про духовне в мистецтві. Особливо у людському живописі».

Цікаві факти

На честь Василя Кандинського назване легке крісло з металевим каркасом, розроблене дизайнером Марселем Бреєром — «Василій»^[en].

20 травня 2017 року в Києві у рамках VII Міжнародного фестивалю «Книжковий арсенал» представили книжку екс-консула України в Мюнхені Володимира Цвіля про художника Кадинського.^[12][13][14]

Галерея

• 
  Мюнхенський пейзаж (Будинки в Мюнхені), 1908, Музей фон дер Гейдта, Вупперталь
• 
  Фуга, 1914, Музей фонда Бієлер
• 
  Невідомий голос, 1916, Центр Жоржа Помпіду, Париж
• 
  Амазонка, 1911, Азербайджанський музей мистецтв, Баку
• 
  Блакитний вершник, 1903, приватна колекція
• 
  Вид Мюнхена з церквою Святої Урсули, 1908, Міська галерея в будинку Ленбаха, Мюнхен
• 
  Мурнау, Дорфштрассе (сільська вулиця), 1908, колекція Мерцбахера, Швейцарія
• 
  Порт Одеси, 1898, Третьяковська галерея
• 
  Охтирка, 1901, Міська галерея в будинку Ленбаха, Мюнхен
• 
  Неділя (Давня Русь), 1904, Музей Бойманса — ван Бенінгена, Роттердам
• 
  Пара на коні, 1906–07, Міська галерея в будинку Ленбаха, Мюнхен
• 
  «Блакитні гори», 1908–09, Музей Соломона Гуггенхайма, Нью-Йорк
• 
  Мурнау, потяг і замок, 1909, Міська галерея в будинку Ленбаха, Мюнхен
• 
  Імпровізація 27 (Сад кохання II), 1912, Музей мистецтва Метрополітен, Нью-Йорк
• 
  Краєвид з димарем фабрики, Музей Соломона Гуггенхайма, 1910, Нью-Йорк
• 
  Корова, 1910, Міська галерея в будинку Ленбаха, Мюнхен
• 
  Вивчення для Імпровізації V, 1910, Інститут мистецтв Міннеаполіса
• 
  Ліричне, 1911, Музей Бойманса — ван Бенінгена, Роттердам
• 
  Краєвид з двома тополями, 1912, Чиказький художній інститут
• 
  Краєвид з двома плямами, No 2, 1913, Колекція Пеггі Гуггенхайм, Венеція
• 
  Квадрати з концентричними колами, 1913, Міська галерея в будинку Ленбаха, Мюнхен
• 
  Композиція 6, 1913, Ермітаж, Санкт-Петербург
• 
  Малюнок з червоною плямою, 1914, Національний музей сучасного мистецтва (Париж)
• 
  Жовтий-червоний-блакитний, 1925, Національний музей сучасного мистецтва (Париж)
• 
  Малі світи I, 1922
• 
  На білому II, 1923, Національний музей сучасного мистецтва (Париж)
• 
  Кола в колі, 1923, Музей мистецтв Філадельфії
• 
  Кілька кіл, 1926, Музей Соломона Гуггенхайма (Нью-Йорк)
• 
  М'яке тверде, 1927
• 
  Внутрішній альянс, 1929, Альбертіна, Відень
• 
  Коричневе з додатком, 1935, Музей Бойманса — ван Бенінгена, Роттердам
• 
  Композиція IX, 1936, Національний музей сучасного мистецтва, Париж
• 
  Композиція X, 1939, Мистецька збірка землі Північний Рейн - Вестфалія, Дюссельдорф
• 
  Різні дії, 1941, Музей Соломона Гуггенхайма, Нью-Йорк
• 
  Коло та квадрат, 1943, Національний музей сучасного мистецтва, Париж

Твори

Список робіт

• «Синий всадник», 1903,
• «Двое на лошади», 1906,
• «Пестрая жизнь», 1907,
• «Мурнау, дом на Обермаркт», 1908, Музей Тиссен-Борнемиса, Мадрид,
• «Рок. Красная стена», 1909,
• «Синяя гора», 1909,
• «Дамы в кринолинах», 1909,
• «Интерьер (моя столовая)», 1909,
• «Озеро», 1910,
• «Импровизация № 7», 1910,
• «Этюд к „Композиции II“», 1910,
• «Без названия (Первая абстрактная акварель)», 1910,
• «Композиция IV», 1911,
• «Композиция V», 1911,
• «Импрессия III (Концерт)», 1911,
• «Картина с черной аркой», 1912,
• «Картина с белой каймой», 1913,
• «Маленькие радости», 1913,
• «Композиция VI», 1913,
• «Композиция VII», 1913,
• «Импровизация. Потоп», 1913,
• «Фуга», 1914,
• «Москва. Красная площадь», 1916,
• «Москва. Зубовская площадь», около 1916,
• «Смутное», 1917,
• «Серый овал», 1917,
• «Сумеречное», 1917,
• «Белый овал», 1919,
• «Композиция VIII», 1923,
• «В черном квадрате», 1923,
• «Желтое, красное, синее», 1925,
• «Маленькая мечта в красном», 1925,
• «Несколько кругов», 1926,
• «Вверх», 1929,
• «Нежное восхождение», 1934,
• «Доминирующая кривая», 1936,
• «Композиция IX», 1936,
• «Пестрый ансамбль», 1938,
• «Композиция X», 1939,
• «Вокруг круга», 1940,
• «Небесно-голубое», 1940,
• «Различные происшествия», 1941,
• «Последняя акварель», 1944,

Див. також

• Премія Кандинського
• Дегенеративне мистецтво
• 2662 Кандінський — астероїд, названий на честь художника.