Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Дженніфер Елі
американська акторка театру та кіно З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Дженніфер Анна Елі (англ. Jennifer Anne Ehle, МФА: [/ˈiːli/] Ілі; нар. 29 грудня 1969, Вінстон-Сейлем, штат Північна Кароліна, США) — американо-британська акторка театру, кіно і телебачення. Найбільше знана як виконавиця ролі Елізабет Беннет у телесеріалі «Гордість і упередження» 1995 року, за яку вона здобула премію «BAFTA» у номінації «Найкраща жіноча роль».
.jpg)
.svg){kind=link}
.svg){kind=link}
Виконувала ролі другого плану у таких фільмах як «Вайльд» (1997), «Сонячне сяйво»[en] (1999), «Промова короля» (2010), «Тридцять хвилин по півночі» (2012), «Робокоп» (2014).
Remove ads
Життєпис
Дженніфер Анна Елі народилася в сім'ї американського письменника Джона Елі[en] та англійської акторки Розмарі Гарріс. Вона має англійське, німецьке і румунське (прабабуся по материній лінії) коріння.
Ще у три роки Дженніфер дебютувала на театральній сцені — з матір'ю, яка виконувала роль Бланш Дюбуа у відродженій на Бродвеї виставі «Трамвай Бажання» Теннессі Вільямса.
Дженніфер провела дитинство у Великій Британії та США. Вона змінила 18 шкіл, серед яких була Академія мистецтв у Інтерлошені[en] (штат Мічиган). Драматичне мистецтво вивчала у Школі мистецтв Північної Кароліни[en] і в лондонській Центральній школі мови і драми.
Remove ads
Кар'єра
Узагальнити
Перспектива
1992 року режисер Пітер Гол запросив Дженніфер Елі на роль у телевізійній адаптації роману Мері Веслі «Ромашкова галявина»[en]. У серіалі вона і її мати виконали роль однієї персонажки у різному віці. Цей серіал, що вийшов на британському телеканалі «Channel 4», розповідає про долю сім'ї двоюрідних братів і сестер від 1939 року до сьогодення.
1995 року виконання ролі Елізабет Беннет у телесеріалі BBC за романом Джейн Остін «Гордість і упередження» принесло Дженніфер Елі премію «BAFTA». Згодом вона отримала роль у художньому фільмі «Дорога до раю»[en] (1997).
Продовжила кар'єру, поєднуючи ролі в кіно і на театральній сцені. Її виступи одержали схвальні відгуки критики, а 2000 року акторка здобула премію «Тоні» за найкращу головну роль у виставі «Істинне»[en] Тома Стоппарда. Це був її дебют на Бродвеї. Того ж року на цю премію номінувалася і її мати Розмарі Гарріс за роль у виставі «Слушний час»[en].
Після перерви через народження та догляд за двома дітьми Дженніфер Елі повернулася на сцену 2005 року у виставі «Філадельфійська історія»[en] режисера Кевіна Спейсі у лондонському театрі «Олд Вік»[en]. Наступного року вона втілила Леді Макбет у виставі «Макбет» за твором Шекспіра. Свою другу премію «Тоні» Дженніфер одержала за виконання ролей трьох персонажів у триптиху Тома Стоппарда «Берег Утопії»[en], що йшов від жовтня 2006 до травня 2007 року.
Пізніше Дженніфер Елі знялася в таких стрічках, як «Перед дощем»[en] (2007) спільного британо-індійського виробництва, «Гордість і слава» (2008), де її партнерами на знімальному майданчику були Едвард Нортон і Колін Фаррел, у телефільмі CBS «Дочка Расселів». Також вона знялася у фільмі Іштвана Сабо «Сонячне сяйво»[en], де знову разом зі своєю матір'ю виконала роль однієї персонажки у різні періоди життя.
2010 року Елі виконала одну з головних ролей у виставі «Містер та місіс Фітч», яку представив нью-йоркський театр «Second Stage Theatre»[en].
Окрім того, Дженніфер Елі виконала одну з другорядних ролей у стрічці «Промова короля» (2010), де головну роль зіграв її партнер по серіалу «Гордість і упередження» Колін Ферт.
2015 року на екрани вийшов фільм «П'ятдесят відтінків сірого» за однойменним романом, де Елі зіграла роль Карли Мей Вілкс, матері головної героїні.
Remove ads
Особисте життя
Від початку знімання «Гордості і упередження» Елі зустрічалася з виконавцем ролі Містера Дарсі Коліном Фертом.
29 листопада 2001 року одружилася з письменником Майклом Раяном. У шлюбі народила сина Джорджа (6 лютого 2003) і дочку Талулу (4 березня 2009).
Роботи в кіно і на телебаченні
Remove ads
Нагороди та номінації
- 1991 — Премія Ієна Чарльсона[en] — за роль у виставі за п'єсою «Тартюф»
- 1992 — Премія журналу «Radio Times[en]» найкращому новачкові — за роль у телесеріалі «The Camomile Lawn[en]»
- 1996 — Премія «Британської академії кіно і телевізійних мистецтв» (BAFTA) — за роль у телесеріалі «Гордість і упередження»
- 1997 — Номінація на премію «Британської академії кіно і телевізійних мистецтв» (BAFTA) — за роль у фільмі «Вайльд»
- 2000 — Номінація на премію «Зовнішнього Товариства Критиків[en]» — за роль у виставі за п'єсою «Істинне»[en]
- 2000 — Номінація на кінопремію «Джині» — за роль у фільмі «Смак сонячного світла»
- 2000 — Номінація на театральну Премію Лоуренса Олів'є — за роль у виставі за п'єсою «Істинне»[en]
- 2000 — Премія «Тоні» за найкращу головну роль у театрі — за роль у виставі за п'єсою «Істинне»[en]
- 2000 — Премія благодійної організації «Variety Club» — за роль у виставі за п'єсою «Істинне»[en]
- 2001 — Премія «Супутник» — за роль у фільмі «Смак сонячного світла»
- 2007 — Номінація на премію «Зовнішнього Товариства Критиків[en]» — за роль у виставі за п'єсою «Берег Утопії[en]»
- 2007 — Премія «Тоні» за найкращу характерну роль у театрі — за роль у виставі за п'єсою «Берег Утопії[en]»
Remove ads
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads