Джон Тіндаль

Джон Тіндаль (англ. John Tyndall; 2 серпня 1820, Лохлінбридж^[en], Карлоу, Ірландія, Британська імперія — 4 грудня 1893, Гайнд-Гед, Суррей, Англія, Британська імперія) — видатний вчений XIX століття, автор більше десяти науково-популярних книг з експериментальної фізики. Тіндаль став широко відомий серед наукової спільноти в 1850-х роках завдяки його вивченням діамагнетизму. Пізніше він зробив відкриття в сферах інфрачервоного випромінювання і фізичних властивостей повітря. З 1853 року по 1887 рік Тіндаль був професором фізики в Королівському інституті Великої Британії в Лондоні.

Джон Тіндаль
англ. John Tyndall
Народився	2 серпня 1820(1820-08-02)[1][2][…]  Карлоу
Помер	4 грудня 1893(1893-12-04)[1][2][…] (73 роки)  Haslemered, Веверлі[d], Суррей, Англія, Сполучене Королівство[3]
Поховання	St. Bartholomew's Churchyard, Haslemered[4]
Країна	Сполучене Королівство
Діяльність	фізик, гляціолог, альпініст, винахідник, філософ, письменник, викладач університету
Alma mater	Марбурзький університет[5]
Галузь	фізика[3], експериментальна фізика[3], теплове випромінювання[3], Розсіяння світла[3] і гляціологія[3]
Заклад	Королівський інститут Великої Британії
Науковий ступінь	професор[6] і доктор[6]
Науковий керівник	Майкл Фарадей, Friedrich Stegmannd[5] і Роберт Вільгельм Бунзен
Вчителі	Роберт Вільгельм Бунзен[7]
Членство	Royal Academyd Шведська королівська академія наук Лондонське королівське товариство Леопольдина Національна академія наук Італії Баварська академія наук Геттінгенська академія наук
Батько	John Tyndalld[8]
У шлюбі з	Louisa Charlotte Tyndalld
Нагороди	член Лондонського королівського товариства Королівська медаль (1853) медаль Румфорда (1864) honorary doctor of the University of Edinburghd (1867) Бейкерівська лекція (1881, 1864, 1861, 1855)
Автограф
Джон Тіндаль у Вікісховищі

Життєпис

Джон Тіндаль 1850 рік

Джон Тіндаль народився 2 серпня 1820 року в ірландському місті Лохлінбридж.

Після закінчення середньої школи (1839 рік) працював топографом-геодезистом у військових організаціях (1840—1843 роки) і на будівництві залізниць (1844—1847 роки). Одночасно закінчив (1844 рік) механічний інститут у Престоні.

У 1847—1848 і 1851—1853 роках викладав в Куінвуд-коледжі (Гемпшир). У 1848—1851 роках слухав лекції в Марбурзькому і Берлінському університетах.

У 1853 році вчений був нагороджений Королівської медаллю Лондонського королівського товариства^[9] і з того ж року зайняв місце професора Королівського інституту в Лондоні (з 1867 року — директор).

В останні роки Тіндаль часто приймав хлоралгідрат для боротьби зі своїм безсонням. Науковець помер 4 грудня 1893 року в Хайнд-Хеді від випадкового передозування.^[10]

Ефект Тіндаля на хмарному небі.

Наукові праці

Основні праці Тіндаля в магнетизмі, акустиці, поглинанню теплового випромінювання газами і парами, розсіяння світла в різних середовищах (див. Ефект Тіндаля). Зокрема, вперше детально дослідив (1869) розсіювання сонячного світла атмосферою, пояснив блакитний колір неба. Вивчав будову і рух льодовиків в Альпах. Видав у 1896 році книгу «Льодовики Альп». З вивчення альпійських льодовиків почалася глобальна гляціологія, дослідження тисяч льодовикових потоків, що спускаються по схилах високих гірських хребтів. На його честь названий льодовик Тіндаль в національному парку Торрес-дель-Пайне в Чилі.

Див. також

• Тіндалізація