Джуліан Швінгер

Джуліан Сеймур Швінгер (12 лютого, 1918 Нью-Йорк, США — 16 липня, 1994, Лос-Анджелес, США) — американський фізик-теоретик, лауреат Нобелівської премії з фізики 1965 року (разом з Синітіро Томонагою і Річардом Фейнманом), відомий через створення теорії квантової електродинаміки (КЕД), зокрема через формулювання релятивістськи-інваріантної теорії збурень та через ренормалізацію КЕД.

Джуліан Сеймур Швінгер
англ. Julian Seymour Schwinger
Народився	12 лютого 1918(1918-02-12)[1][2][…]  Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Помер	16 липня 1994(1994-07-16)[2][3][…] (76 років)  Лос-Анджелес, Каліфорнія, США  ·рак підшлункової залози
Поховання	Маунт Оберн[4][5]
Країна	США
Діяльність	викладач університету, письменник-документаліст, математик, фізик-теоретик, фізик-ядерник, фізик
Alma mater	Колумбійський університет (1939)[6] Сіті Коледж Townsend Harris High Schoold
Галузь	фізика
Заклад	Каліфорнійський університет в Лос-Анджелесі Гарвардський університет Університет Пердью Університет Каліфорнії (Берклі) Массачусетський технологічний інститут
Науковий керівник	Ісидор Рабі[7]
Відомі учні	Вальтер Кон Бен Рой Моттельсон Стенлі Десер
Аспіранти, докторанти	Daniel J. Kleitmand[7] Рой Глаубер[7] Шелдон Лі Ґлешоу[7] Брайс Девітт Sam Edwardsd Margaret G. Kivelsond[7] Lawrence Paul Horwitzd[7] David Feldmand[7] Richard Arnowittd[7] Charles M. Sommerfieldd[7] Paul C. Martind[7] Roger G. Newtond[7] Raymond F. Sawyerd[7] Kenneth A. Johnsond[7] John V. Breakwelld[7] Стенлі Десер[7] Harold Weitznerd[7] Julian Keilsond[7] Marshall Bakerd[7] Kenneth Cased[7] Fritz Rohrlichd[7] Luis F. Urrutiad[7] Norman J Morgenstern Horingd[7] Raphael Friedman Aronsond[7] Pradip Manharlal Bakshid[7] Stephen Robert Baroned[7] Jeremy Bernsteind[7] David George Boulwared[7] Malcolm Brachmand[7] Lai-him Chand[7] Shau-Jin Changd[7] Roger Edge Clappd[7] Melville Clarkd[7] Lester Leroy DeRaadd[7] Julian Calvert Eisensteind[7] Stanley Jay Engelsbergd[7] David S. Falkd[7] Richard John Ivanetichd[7] Abraham Kleind[7] Roger Ben Lazarusd[7] Joseph Vernon Lepored[7] Michael Lieberd[7] Bernard Lippmannd[7] David Dexter Lynchd[7] Kalyana Thipperudraiah Mahanthappad[7] Bertram J. Malenkad[7] Bruce H. McCormickd[7] Eugen Merzbacherd[7] Kimball Miltond[7] Бен Рой Моттельсон[7] Maurice Neumand[7] Hwa-Tung Niehd[7] Alain Pharesd[7] Adolph Sternd[7] Robert Barnett Raphaeld[7] Alfred Franz Radkowskid[7] Robert N. Thornd[7] Wu Yang Tsaid[7] Charles Warnerd[7] Robert Lee Warnockd[7] Walter Wilcoxd[7] Gregg Wilenskyd[7] Tung-Mow Yand[7] Edward Yaod[7] Asım Yıldızd[7] A. Charles Zemachd[7]
Членство	Американська академія мистецтв і наук AAAS[8] Американське фізичне товариство[8] Національна академія наук США
Нагороди	Нагорода Альберта Ейнштейна (1951) Гіббсівська лекція (1960) Грант Ґуґґенгайма (1970) почесний доктор Університету Париж VIIId (1990) член Американського фізичного товариства[d] премія Гумбольдта
Джуліан Швінгер у Вікісховищі

Біографія

Швінгер написав свою першу наукову публікацію у віці 16 років. Він навчався в Колумбійському університеті, де його науковим керівником був Ісидор Рабі. Він працював в Каліфорнійському університеті у Берклі та в університеті Пердью. Під час Другої світової війни працював над теоретичними задачами для радарів. Після війни від 1945 до 1974 року викладав в Гарвардському університеті. В цей час він розвинув поняття ренормалізації, що дозволило пояснити Лембів зсув. Він також зрозумів, що повинно існувати декілька різновидів нейтрино, які відповідали б різним лептонам. Від 1974 року працював в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі. Чотири учні Швінгера стали лауреатами Нобелівської премії: Рой Глаубер, Бен Рой Моттелсон, Шелдон Лі Ґлешоу та Волтер Кон.

Названо його ім'ям

• Рівняння Швінгера
• Рівняння Ліппманна — Швінгера

Нагороди

• Премія природи світла (1949, Національна академія наук США)
• Нагорода Альберта Ейнштейна (1951)
• Почесний доктор наук університету Пердью (1961) і Гарвардського університету (1962)
• Національна наукова медаль США (1964)
• Нобелівська премія з фізики (1965)

Бібліографія

• Мартин П., Швингер Ю. Теория систем многих частиц. Броуновское движение квантового осциллятора = Theory of Many-Particle Systems. Brownian Motion of a Quantum Oscillator. — М. : ИЛ, 1962. — 168 с.
• Швингер Ю. Квантовая кинематика и динамика = Quantum Kinematics and Dynamics. — М. : Наука, 1992. — 318 с.
• Швингер Ю. Теория квантованных полей = The Theory of Quantized Fields. — М. : ИЛ, 1956. — 252 с.
• Швингер Ю. Частицы. Источники. Поля = Particles, Sources, and Fields. — М. : Мир, 1973-1976. — 502+475 с.
• Schwinger J. Einstein's Legacy: The Unity of Space and Time. — W. H. Freeman, 1987.
• Schwinger J., Englert B.-G. Quantum Mechanics: Symbolism of Atomic Measurements. — Springer, 2003.