Рівняння Ліппманна — Швінгера

Рівняння Ліппманна — Швінгера — квантовомеханічне рівняння, що використовується в теорії розсіяння і має форму:

${\displaystyle \psi ^{\pm }=\phi +{\frac {1}{E-{\hat {H}}_{0}\pm i0}}{\hat {V}}\psi ^{\pm }}$,

де ${\displaystyle \psi ^{\pm }}$ — невідома хвильова функція, ${\displaystyle \phi }$ — хвильова функція незбуреної задачі, ${\displaystyle {\hat {H}}_{0}}$ — гамільтоніан незбуреної задачі, ${\displaystyle {\hat {V}}}$ — оператор збурення, ${\displaystyle E}$ — енергія. Знаки ${\displaystyle \pm }$ задають правила обходу полюса і відповідають двом різним розв'язкам, в одному з яких розсіяна хвиля розбігається від центра розсіяння, а в іншому збігається до нього.

Рівняння назване на честь Бернарда А. Ліппманна та Джуліана Швінгера, які запропонували його 1950 року^[1].

Див. також

• Розсіяння частинок і хвиль
• Матриця розсіяння

Джерела

• Ситенко О. Г. Теорія розсіяння. — К. : Либідь, 1993. — 332 с.