Добровольська Галина Федорівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Добровольська.

Галина Федорівна Добровольська (справж. — Федотівна; 14 липня 1927, с. Неданчичі, Ріпкинський район, нині Чернігівська область — 9 лютого 2006, Київ) — українська архітекторка і художниця. Член Національної спілки архітекторів України (1967). Заслужена архітекторка України (1998). Дружина Анатолія Добровольського, сестра Тамари Панченко.

Добровольська Галина Федорівна
Народження	14 липня 1927(1927-07-14)  Неданчичі, Ріпкинський район, Чернігівська округа, Українська СРР, СРСР
Смерть	9 лютого 2006(2006-02-09) (78 років)  Київ, Україна
Навчання	Київський інженерно-будівельний інститут
Діяльність	архітекторка
Нагороди	Заслужений архітектор України

Життєпис

Закінчила архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту (1951, викладачі О. Вербицький, Ю. Асєєв, В. Онащенко).

Працювала 1951—1977 в інституті «Київпроект» на посаді архітектора та головного архітектора проєктів.

Займалася проєктуванням окремих споруд та мікрорайонів. Багато уваги приділяла вирішенню питань синтезу архітектури і образотворчого мистецтва. Раціональну функціональність органічно поєднувала з елементами монументально-декоративного мистецтва (розписи, панно, гобелени). Зверталася до традицій української національної архітектури, розвиваючи їх на сучасній конструкційній основі^[1].

Працювала як художниця у галузі живопису і графіки. Персональні художні виставки — в Україні, Росії, Ізраїлі.

Художник Віктор Зарецький створив портрет архитекторки^[2].

Померла Галина Федорівна Добровольська 9 лютого 2006 року в Києві.

Педагогічна діяльність

З 1969 викладала в Київському художньому інституті (нині — Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури)^[3]. З 1978 — доцент, з 1994 — професор, керівник навчально-творчої майстерні^[1].

Архітектурні проєкти

Галина Добровольська авторка декількох реалізованих архітектурних проєктів, серед яких:

• 1954 — оглядовий майданчик перед Жовтневим палацом культури (нині Міжнародний центр культури і мистецтв Федерації профспілок України);
• 1955 — житловий будинок у Кріпосному провулку, № 4;
• 1967 — ресторани в народному стилі «Наталка» на 18-му км Бориспілського шосе та «Вітряк» на проспекті академіка Глушкова, № 11;
• 1973 — будинки посольств Канади, Чехії, Словаччини, Польщі на вул. Ярославів Вал;
• 1976 — торговий центр на вул. Михайла Омеляновича-Павленка, № 4;
• 1988—1996 рр. — громадський центр у м. Заліссі Київської обл.^[1]