Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Домарат Кобилянський
маршалок надвірний коронний, каштелян люблінський, бецький і войніцький З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Домарат із Кобилян, Кобилянський гербу Ґжимала (нар. бл. 1380 — пом. 1438) — військовий і державний діяч Королівства Польського, каштелян бецький (1410—1433), войніцький (1433—1435) і люблінський (1435—1438), надвірний маршалок короля Владислава Яґайла (1427—1428, 1430); староста люблінський (1415—1417), конінський (1423—1424), завихостський (1424—1438).
Remove ads
Життєпис
Узагальнити
Перспектива
Народився Домарат близько 1380 року в сім'ї малопольського шляхтича Якуша Чтана з Кобилян та його дружини Кахни (Катажини). Був наймолодшим сином, мав старших братів Януша[pl], Прецлава та Якуба. Був двоюрідним онуком архієпископа Ґнєзненського та канцлера краківського Януша Сухивілька, який був рідним братом Чтана Сухивілька зі Стшельців, батька Якуша Чтана[1].
Вперше згадується в документі 1385 року, яким королева Ядвіґа підтвердила йому та братам з матір'ю право на батькову спадщину[2].
1408 року Домарат із Кобилян, разом з іншими видатними польськими лицарями, бере участь як лицарський гість у поході до Боснії короля Угорщини Сигізмунда Люксембурга[3].
Кобилянський був учасником Великої війни 1409—1411 років між Королівством Польським та Тевтонським орденом. Він згадується серед дев'яти найвідоміших лицарів передхоругвених (першого ряду) першої великої хоругви Краківської землі під керівництвом Зиндрама з Машковиців[pl][4]. Під час Грюнвальдської битви, коли через напружений бій прапор хоругви вислизнув з рук прапороносця й упав, Домарат із Кобилян був серед тих, хто підхопили його та повернули на місце[5]. Під час облоги Мальборка[pl] вони разом із Добєславом із Олешьніци[pl] першими спробували вдертися до замку через пролом у замковій стіні, проте не здобувши належної підтримки, не досягнули успіху й відступили[6]. Також, Домарат був учасником битви під Короновим[pl], а 9 грудня 1410 року біля міста Нешави було підписано перемир'я, свідком якого він виступає як Бецький каштелян[7]. Очевидно, цю посаду він отримав як нагороду за військові заслуги, перебував на ній до середини літа 1433 року[8].
Звідтоді Кобилянський був тісно пов'язаний з королівським двором[9], виступав свідком чи гарантом великої кількості королівських документів. Як каштелян бецький був гарантом Любовнянського миру 15 березня 1412 року між польським королем і королем Угорщини, Богемії й маркграфом Бранденбузьким Сигізмундом Люксембургом[10]. Цього ж року король Сигізмунд запросив Ягайла відвідати Угорщину. Під час поїздки польського короля супроводжували 1500 лицарів переважно із Прикарпаття, серед яких були й брати Якуб і Домарат Кобилянські. Привітати переможця Грюнвальдської битви з'їхалися представники 17 європейських держав. На честь Ягайла в Буді був влаштований лицарський турнір, в якому перемогу здобув Домарат із Кобилян[11].
Був учасником з'їзду в Городлі та свідком акту Городельської унії[12]. Зокрема, приймав до гербу Ґжимала литовського боярина Яна Римвідовича[pl][13]. Був старостою люблінським з кінця 1415 до літа 1417 року[14].
Неодноразово Домарат Кобилянський був свідком документів, які стосувалися руських земель. Так наприклад, він засвідчив королівські привілеї для міста Львова від 1415, 1422 років[15]. 31 жовтня 1432 р. був свідком надання Владиславом Яґайлом мешканцям Луцької землі німецького права[16].
Був гарантом польсько-данського мирного договору 15 липня 1419 року[10]. На початку травня 1420 року Домарат із Кобилян був на зустрічі в Ковалі з неофіційною чеською місією на чолі з Вернером із Ранкова, який запропонував Яґайлу чеську корону[17].
Домарат Кобилянський протягом 1422—1423 років був старостою конінським[3]. Виступив гарантом Мельнського миру 27 вересня 1422 року, Брестського миру 31 грудня 1435 року[18], Кежмарокського миру в березні 1423 року[10]. Протягом 1423—1433 років входив до придворного угруповання, яким керували брати Ян і Пйотр Шафранці[19]. Починаючи від 1424 року за численні заслуги він отримував від короля привілеї на різні суми під заставу міста Завіхоста та місцевого замку з війтівством і перевозом через Віслу, а також з селами Собутка й Янішув, зокрема, 1428 року отримав 1100 гривень. До кінця життя був Завихостським старостою[20][3].
Під час травневого з'їзду в Ленчиці 1426 року було вислане посольство до великого князя литовського Вітовта, до якого увійшов Домарат Кобилянський[21][3]. 1427 року став маршалком надвірним, цей уряд з перервами обіймав до 1430 року[22]. Як особа, що належала до близького оточення короля, Кобилянський протягом 1428—1434 років часто супроводжував монарха під час його поїздок по Польському королівству[23].
На Сандомирському з'їзді в лютому 1431 року королева Софія Гольшанська звинуватила в наклепі щодо своєї подружньої невірності Яна Страша з Бялачова. На початку квітня відбувся королівський суд, на якому асесором був Домарат Кобилянський[24]. Після судового засідання Страша ув'язнили в Сандомирі. Домарат був гарантом дворічного перемир'я, укладеного 1 вересня 1431 року (до 24 червня 1433 року) в Старому Чорторийську між великим князем литовським Свидригайлом та польським королем[25]. Наприкінці 1433 року він став каштеляном войніцьким, був ним до кінця березня 1435 року[26].
Під час березневого з'їзду у Вішьлиці 27 березня 1435 року Домарат із Кобилян отримав посаду Люблінського каштеляна, був ним до кінця життя[27][28]. Став гарантом Брестського миру 1435 року з тевтонським лицарями[10].
Помер Домарат із Кобилян наприкінці 1438 року. Король Владислав Варненчик записав 17 грудня 1438 року Домаратові, синові померлого каштеляна люблінського, 120 гривень на замку завихостському з селами в обмін на дві шуби й один кожух «торлоп», а також, за його заслуги в останньому військовому поході[3].
Remove ads
Маєтності
Документом від 1 грудня 1385 року королева Ядвіга підтвердила синам Якуша Чтана, здійснений 1377 року поділ маєтків батька, до яких відносилися: Кобиляни, Заґуже, Ленки Дукельські, Дукля, Івла, Драґанова, Глойсце, Маковиська, Садкі, Ліщина, Сулістрова[29].
1408 року Домарат Кобилянський продав за 300 гривень Вєрнкові з Ґабоня села Маковиська та Драґанова[30]. 1434 року король Владислав Яґайло записав йому 150 гривень під заставу села Трускавець[3][20].
Remove ads
Сім'я
Домарат Кобилянський був одружений із Ядвіґою, донькою краківського міщанина Вінка. Мали 2 синів і 2 доньок:
- Домарат із Кобилян і Мєхоціна[pl], згадується протягом 1435—1476 років;
- Якуб Домарат із Мєхоціна та Каймова[pl] (пом. після 1476);
- Катажина (пом. бл. 1461) — дружина Яна з Хобжанів гербу Равич;
- Навойка (пом. 1462) — дружина Станіслава Кота.
Сином каштеляна біг бути також Станіслав із Кобилян гербу Ґжимала, який був свідком при виведенні зі шляхетства у Радошицях 1425 року[31].
Онук Домарата й Ядвіґи, Марцін із Кобилян в середині XV століття навчався в Академії Краківській[20].
У культурі
Домарат Кобилянський є одним із персонажів роману Генрика Сенкевича «Хрестоносці» та історичної повісті Юзефа Іґнація Крашевського «Хрестоносці 1410».
 |
Побачивши смерть свого проводиря, люди з Остероди тривожно закричали, але Лис кинувся на них, як орел на журавлів, а коли Сташко з Харбимовиць і Домарат з Кобилян прискочили йому на допомогу, вони втрьох стали їх так страшно лущити, як ведмеді лущать стручки молодого гороху |  |
Домарат із Кобилян зображений у правій частині картини Яна Матейка «Битва під Грюнвальдом» (1878) як бородатий лицар у шоломі.
Remove ads
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads