Дядченко Сергій Петрович

Сергі́й Петро́вич Дядченко (нар. 23 вересня 1979(19790923), м. Токтогул, Таласька область, Киргизька РСР — 1 липня 2017, с-ще Піски, Ясинуватський район, Донецька область, Україна) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Позивний «Киргиз».

Дядченко Сергій Петрович
Старший сержант
Загальна інформація
Народження	23 вересня 1979(1979-09-23) Токтогул, Киргизька РСР
Смерть	1 липня 2017(2017-07-01) (37 років) Піски, Донецька область, Україна (підрив на міні)
Поховання	Звенигородський район[d]
Псевдо	«Киргиз»
Військова служба
Роки служби	1997—1999, 2014—2015, 2016—2017
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	34 ОМПБ
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Піски
Командування
Командир відділення
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дядченко.

Біографія

Народився 1979 року в киргизькому місті Токтогул. Сім'я Сергія переїхала в Україну, у село Шевченкове Звенигородського району Черкаської області, де він закінчив 9-й клас школи. 1997 року здобув спеціальність тракториста-електрика у Звенигородському СПТУ.

З 23 листопада 1997 по 12 березня 1999 року проходив строкову військову службу у Збройних силах України на посаді старшого навідника, потім командира гармати та командира відділення.

Працював трактористом у колгоспі села Шевченкове.

З початком російської збройної агресії проти України 15 травня 2014 року добровольцем пішов на фронт, рік служив у 34-му батальйоні територіальної оборони Кіровоградської області «Батьківщина», який згодом реорганізовано в мотопіхотний батальйон. Виконував завдання на території проведення антитерористичній операції на сході України.

Демобілізувався 18 травня 2015 року. Якийсь час мешкав у Черкасах.

2016 року підписав контракт з в/ч В5912, — 1647-й окремий автомобільний батальйон (м. Черкаси), звідки знову вирушив на фронт до 34-го батальйону. 30 червня 2017 присвоєне звання старшого сержанта.

Старший сержант, командир відділення 34-го окремого мотопіхотного батальйону «Батьківщина» 57-ї окремої мотопіхотної бригади, військова частина А4395.

Загинув 1 липня 2017 року близько 17:40 внаслідок підриву на міні з «розтяжкою» під час виконання робіт з інженерного обладнання на взводному опорному пункті поблизу селища Піски Ясинуватського району. Разом із Сергієм загинув солдат Володимир Сініцин^[1][2].

Похований 4 липня на кладовищі села Шевченкове^[3][4].

Батько помер, залишились мати, дружина, сестра і брат. Брат Сергія Ігор теж служив у 34-му батальйоні, і сестра проходила службу в зоні АТО. Ще один брат — Віктор Бойко — загинув на фронті у липні 2014 року^[5].

Нагороди та відзнаки

• Указом Президента України № 12/2018 від 22 січня 2018 року, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[6].
• Нагороджений відзнакою облради «За заслуги перед Черкащиною» (посмертно)^[7].

Вшанування пам'яті

13 жовтня 2017 року у Шевченківському НВК було урочисто відкрито меморіальну дошку полеглому на війні випускнику школи Сергію Дядченку. Це вже друга дошка на фасаді навчального закладу, першою — вшановано пам'ять загиблого воїна Віктора Бойка, брата Сергія Дядченка^[8][9].