Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Електронне охолодження
метод охолодження пучків важких заряджених частинок у прискорювачах З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Електронне охолодження — метод охолодження пучків важких заряджених частинок у прискорювачах. Метод, запропонований Г. І. Будкером 1966 року[1], вперше продемонстровано при охолодженні протонів у кільці НАП-М в ІЯФ СВАН СРСР, у Новосибірську, 1974 року.
Цикл робіт «Метод електронного охолодження пучків важких заряджених частинок» відзначено Державною премією 2001 року (В. В. Пархомчук, Д. В. Пьостриков, Р. А. Салімов, О. М. Сокирянський, Б. Н. Сухина, М. С. Диканський, І. М. Мєшков[ru], Г. І. Будкер (посмертно)).
Remove ads
Принцип дії
На відміну від легких електронів високих енергій, для яких синхротронне випромінювання автоматично забезпечує радіаційне загасання поперечних коливань у накопичувальному кільці, важкі частинки практично не випромінюють. Ідея електронного охолодження полягає в тому, щоб на деякій ділянці поєднати пучок «гарячих» іонів з інтенсивним пучком дуже «холодних» електронів, які прямують з такою ж поздовжньою швидкістю. Відбувається обмін температур, після чого розігрітий електронний пучок відводиться в колектор, а іонний пучок взаємодіє на наступному оберті з новим холодним пучком електронів.

Remove ads
Застосування
Узагальнити
Перспектива
Нині установки електронного охолодження встановлено на низці накопичувачів іонів[2][3]:
Remove ads
Див. також
- Стохастичне охолодження
- Іонізаційне охолодження
- Радіаційне загасання
Примітки
Література
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads