Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Електронне охолодження
метод охолодження пучків важких заряджених частинок у прискорювачах З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Електронне охолодження — метод охолодження пучків важких заряджених частинок у прискорювачах. Метод, запропонований Г. І. Будкером 1966 року[1], вперше продемонстровано при охолодженні протонів у кільці НАП-М в ІЯФ СВАН СРСР, у Новосибірську, 1974 року.
Цикл робіт «Метод електронного охолодження пучків важких заряджених частинок» відзначено Державною премією 2001 року (В. В. Пархомчук[ru], Д. В. Пьостриков, Р. А. Салімов, О. М. Сокирянський, Б. Н. Сухина, М. С. Диканський, І. М. Мєшков[ru], Г. І. Будкер (посмертно)).
Remove ads
Принцип дії
На відміну від легких електронів високих енергій, для яких синхротронне випромінювання автоматично забезпечує радіаційне загасання поперечних коливань у накопичувальному кільці, важкі частинки практично не випромінюють. Ідея електронного охолодження полягає в тому, щоб на деякій ділянці поєднати пучок «гарячих» іонів з інтенсивним пучком дуже «холодних» електронів, які прямують з такою ж поздовжньою швидкістю. Відбувається обмін температур, після чого розігрітий електронний пучок відводиться в колектор, а іонний пучок взаємодіє на наступному оберті з новим холодним пучком електронів.

Remove ads
Застосування
Узагальнити
Перспектива
Нині установки електронного охолодження встановлено на низці накопичувачів іонів[2][3]:
Remove ads
Див. також
- Стохастичне охолодження
- Іонізаційне охолодження
- Радіаційне загасання
Примітки
Література
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads