Еміль Нестор Сетяля

Е́міль Не́стор Се́тяля (фін. Eemil Nestor Setälä; 27 лютого 1864, Кокемякі — 8 лютого 1935, Гельсінкі) — фінський державний діяч, філолог, дипломат, професор. Дослідник вепської мови.

Еміль Нестор Сетяля
Eemil Nestor Setälä
Ім'я при народженні	фін. Emil Nestor Setälä
Народився	27 лютого 1864(1864-02-27) Кокемякі
Помер	8 лютого 1935(1935-02-08) (70 років) Гельсінкі
Поховання	Гієтаніємі
Країна	Російська імперія,  Фінляндія
Національність	Фін
Діяльність	мовознавець, політик, антрополог, дипломат, викладач університету
Alma mater	Гельсінський університет
Галузь	Філологія
Заклад	Гельсінський університет
Посада	депутат Едускунта[d][1], міністр закордонних справ Фінляндії і ambassador of Finland to Hungaryd
Вчене звання	Професор
Аспіранти, докторанти	Gustaf John Ramstedtd
Членство	Прусська академія наук Геттінгенська академія наук
Партія	Національна коаліція і Молода фінська партіяd[1]
Відомий завдяки:	Один із засновників фіно-угорського та порівняльно-історичного мовознавства
У шлюбі з	Helmi Krohnd
Діти	Vilho Setäläd Salme Setäläd Annikki Setäläd Sirkka Setäläd
Родичі	Kai Setäläd[2]
Нагороди
Президент Академії Наук Фінляндії
Роботи у Вікіджерелах  Еміль Нестор Сетяля у Вікісховищі

Біографія

Народився в місті Кокемякі, Велике князівство Фінляндське, Російська імперія. Доктор філології, професор історії фінської фонетики.

Наукова діяльність

З 1888 по 1890 — перебував в науковій експедиції із дослідження мов та етнографії лівів, вожан, вепсів.

Один із засновників фіно-угорського та порівняльно-історичного мовознавства. Автор оригінальної теорії чергування ступенів приголосних; розробив транскрипцію для фіно-угорських мов. Займався фольклором, історією, етнографією фіно-угорських народів.

1901 — видавав разом із К. Круном журнал «Finnisch-ugrische Forschungen».

1893—1929 — професор фінської мови і літератури Гельсінського університету.

З 1913 по 1914 — Президент Академії Наук Фінляндії.

Політична діяльність

7 листопада 1917 — 15 листопада 1917 — Голова Фінського сенату, фактично глава незалежної Фінляндія.

З 1920 по 1921 — Голова фінської партії «Національна коаліція».

1925 — міністр освіти Фінляндії.

1926 — міністр закордонних справ Фінляндії.

1927—1930 — на дипломатичній роботі в Угорщині та Данії.

1930—1935 — канцлер Університету Турку, керівник ряду наукових товариств Фінляндії.

8 лютого 1935 — помер у Гельсінкі (Фінляндія).

Наукові праці

• «Zur Geschichte der Tempus und Modusstammbildung in den finnisch-ugrischen Sprachen» (1887);
• «Yhteissuomalaisten klusiilien historia» (1890);
• «Zur finnisch-ugrischen Lautlehre» (1903);
• «Kullervo-Hamlet» (1904—1905);
• декілька посібників з фінської мови.