Ернст Шефер

Ернст Шефер (нім. Ernst Schäfer; 14 березня 1910 — 21 липня 1992) — німецький дослідник, мисливець, зоолог, орнітолог, тибетолог, штурмбанфюрер СС^[3], керівний співробітник Аненербе.

Ернст Шефер
нім. Ernst Schäfer
Народився	14 березня 1910(1910-03-14)[1][2]  Кельн, Рейнська провінція, Прусське королівство, Німецька імперія
Помер	21 липня 1992(1992-07-21)[1][2] (82 роки)  Бад-Бефензен[1]
Країна	Німеччина  Німецька імперія  Веймарська республіка  Третій Райх
Діяльність	мандрівник-дослідник, письменник, зоолог, орнітолог, фотограф, викладач університету, збирач зразків для зоологічних колекцій, кінематографіст
Alma mater	Геттінгенський університет
Галузь	зоологія, орнітологія, географія і Тибетологія
Заклад	Landesmuseum Hannoverd
Науковий ступінь	докторський ступінь[1] і доктор наук
Науковий керівник	Ервін Штреземан
Членство	СС Німецьке орнітологічне товариствоd
Нагороди	Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Кільце «Мертва голова»
Ернст Шефер у Вікісховищі

Біографія

Ранні роки. Академічна кар'єра

Ернст був сином глави гамбурзького концерну «Фенікс», який займався виробництвом гуми^[4]. Виріс у Вальтерсхаузені (Тюрингія), відвідував школи в Гайдельберзі і Мангаймі. Будучи юним, багато проводив часу на вулиці, стріляв з пневматичної зброї, займався розведенням й доглядом птахів, комах і рептилій. У 1928 — 1934 роках вивчав в Геттінгені і Ганновері зоологію, геологію, ботаніку, хімію, мінералогію, фізику та етнографію. Спеціалізувався в галузі орнітології. У 1930 році вступив до Орнітологічного товариства Німеччини. У 1932 році був обраний довічним членом Академії природознавства в Філадельфії. У 1938 році захистив кандидатську дисертацію.

Ернт Шефер став відомим завдяки своїй участі в експедиціях у Тибет в 1931, 1934–1935 і 1938 — 1939 роках. Під час першої експедиції відвідав Москву, яка, за визнанням Шефера, йому не сподобалася. Шлях першої експедиції пролягав через Китай, де Ернст став свідком зіткнень між військами китайського уряду і тибетської армією, а також познайомився з місцевою фауною. У 1933 році опублікував свою першу книгу «Гори, Будди і ведмеді», що принесла йому наукову славу^[5]. У тому ж році вступив в СС.

У серпні 1936 року Шефер відвідав Велику Британію з метою вивчення колекцій тибетських і гімалайських птахів в Британському музеї. Після повернення на батьківщину був запрошений Генріхом Гіммлером в Аненербе, але спочатку відмовився. Однак уже в тому ж році він був присутній на партійному з'їзді в Нюрнберзі, де зустрівся з усіма лідерами Третього рейху.

Вчений в СС

Першими двома тибетськими експедиціями керував американець Брук Долан, третю очолив сам Шефер, причому негласним покровителем виступив Генріх Гіммлер. Крім суто наукових завдань, експедиції Шефера пропонувалося відшукати сліди «арійської» прарелігії в письмових пам'ятках буддизму і взагалі досліджувати Тибет щодо його стосунку до «арійської раси». У Тибеті Шефер займався також дослідженням високогірних сортів пшениці і порід приземкуватих азійських коней. За матеріалами експедиції був знятий фільм Таємничий Тибет, прем'єра якого відбулася в 1943 році, і в тому ж році опублікований однойменний звіт про експедицію.

В кінці 1939 року Шефер представив нацистському керівництву план диверсійної операції «Тибет», націленої на дестабілізацію становища Британської Індії^[6]. У цьому випадку за сприяння СРСР через територію радянської Середньої Азії в Тибет закидалися спочатку кілька агентів, потім групи диверсантів, а в 1941 році в Тибет організовувалася нова наукова експедиція^[7]. До задумам Шефера абвер додав військову складову — перекидання в Тибет зброї. План, однак, був відкинутий німецькою стороною.

У серпні 1942 — січні 1943 року Ернст Шефер — керівник Зондеркоманди «К» (Кавказ), яка планувалася для схожих дій (на кшталт тибетських вишукувань) на окупованому Кавказі^[8]. З 1943 року очолював створений ним Інститут Свена Гедіна з вивчення Центральної Азії. Також був головою навчально-дослідного відділу конярства Аненербе. Побічно брав участь у відборі ув'язнених Освенцима для антропологічних досліджень доктора Гірта^[9]. У 1943 році захистив в Мюнхені докторську дисертацію. Входив в коло друзів рейхсфюрера СС.

Після війни

Після закінчення війни був інтернований військами союзників, звільнений в 1948 році. В ході денацифікації був визнаний «незначно винним» і засуджений до штрафу^[10].

У 1949 році став професором у Венесуелі, де хотів створити парк дикої природи, проте пізніше повернувся в Європу, де з 1954 року був радником бельгійського короля Леопольда III, який відрікся від престолу. Шефер здійснив дослідницьку поїздку в Бельгійське Конго і, спільно з Хайнцем Зільманом, зняв фільм «Володар пралісу» (1959).

У 1960 — 1970 роках працював співробітником відділу природознавства земельного музею Нижньої Саксонії. У 1970-ті роки виступив з пропозицією організувати заповідники в лісах Північної Індії.

Неодноразово заявляв, що вступив в СС не в силу переконань, а заради кар'єрного росту.

Наукові відкриття

На честь Шефера названий відкритий ним в Тибеті в 1934 році карликовий блакитний баран (Pseudois schaeferi).

Нагороди

• Член Філадельфійської академії природничих наук (1932)
• Кільце «Мертва голова» (серпень 1939)
• Почесна шпага рейхсфюрера СС (серпень 1939)
• Почесний член Німецького орнітологічного товариства (1939)
• Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами (1945)

Твори

• Гори, будди і ведмеді (Berge, Buddhas und Bären. Berlin, Verlag Paul Parey, 1933).
• Габітус фазанів на китайсько-тибетському кордоні (оригінальна німецька назва невідома, опублікована в Journal für Ornithologie, LXXXII, Heft 4, Oktober 1934).
• Чотири нових птаха з Тибету (Four New Birds from Tibet, in Proceedings of the Academy of Natural Sciences, Philadelphia, 1937).
• Невідомий Тибет (Unbekanntes Tibet. Berlin, Verlag Paul Parey, 1938).
• Дах світу (Dach der Erde. Berlin, Verlag Paul Parey, 1938).
• Орнітологічні результати двох експедицій на Тибет (Ornithologische Ergebnisse zweier Forschungsreisen nach Tibet. Journal für Ornithologie 86. Jg. 1938 Sonderheft).
• Тибет кличе (Tibet ruft. Berlin, Verlag Paul Parey, 1942).
• Таємничий Тибет (Geheimnis Tibet. München, Verlag F Bruckmann, 1943).
• Дослідницький простір — Центральна Азія (Forschungsraum Innerasien, in Asienberichte. Viertejahresschrift für asiatische Geschishte und Kultur, № 21, April 1944, S. 3-6).
• Фортеця серед білих туманів (Fest der weissen Schleier: Eine Forscherfahrt durch Tibet nach Lhasa, der heiligen Stadt des Gottkönigtums, Braunschweig, Vieweg, 1949).
• Через Гімалаї в країну богів (Über den Himalaja ins Land der Götter. Berlin, Dt. Hausbücherei, 1951).
• Кипляча Венесуела (Ebullient Venezuela, Brussels, 1956).
• Горобці: порівняльні дослідження Psarocolius angustifrons и Psarocolius decumanus (Les Conotos: Etude comparative de Psarocolius angustifrons et Psarocolius decumanus, Zoologische Forschungsinst, Museum Alexander Koenig, 1957).
• Серед розбійників у Тибеті (Unter Räubern in Tibet: Abenteuer in einer vergessenen Welt zwischen Himmel und Erde, Durach, Windpferd, 1989,).

Фільмографія

• Таємничий Тибет (Geheimnis Tibet, 1943) — автор сценарію, режисер.
• Володар пралісу (Les seigneurs de la forêt, 1958; німецька версія Herrscher des Urwalds, 1959) — режисер

Див. також

• Тибетська експедиція Третього Рейху
• Залізна людина (буддистська статуя)