Еслінгер Юрій Васильович

Ю́рій Васи́льович Еслі́нгер (нар. 1848 — пом.?) — український педагог, статський радник.

Еслінгер Юрій Васильович
Esslinger
Псевдо	Еслінгер Юлій Васильович
Народився	1848  Баварія
Помер	невідомо
Підданство	Російська імперія
Діяльність	педагог
Відомий завдяки	педагог
Alma mater	Імператорський Харківський університет
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Титул	статський радник
Нагороди	Орден Святого Володимира 4 ступеня Орден Святої Анни 2 ступеня Орден Святого Станіслава 2 ступеня Орден Святої Анни 3 ступеня

Життєпис

Родина

1848 року^[1] народився у сім'ї баварського громадянина^[2].

Брат Олександр, баварський громадянин — 1884 року отримав російське підданство і фактично управляв пивними заводами брата^[3].

Освіта

Закінчив історико-філологічний факультет Імператорського Харківського університету зі званням кандидата.

Педагогічна праця

8 грудня^[4] 1873 року починає викладати предмет Російська мова у Харківській чоловічій прогімназії^[5] і переведений інспектором у Бєлгородську чоловічу гімназію^[2].

У Бєлгородській чоловічій гімназії працює виконавцем обов'язків інспектора та одночасно викладає російську і латинську мови у другому класі, виконує обов'язки бібліотекаря і є наставником другого класу в 1875—1882 навчальних роках без чину^{[6][7][8][9][10][11][12]}, у 1882—1883 навчальному році — у чині колезький радник^[13] з вислугою з 4 липня 1878 року^[4].

В Острогозькій чоловічій прогімназії працює виконавцем обов'язків директора у 1884—1885 навчальному році^[14], а у 1885—1886 навчальному році — вже у чині статський радник^[15], у 1886—1894 навчальних роках — вже як директор^{[16][17][18][19][20][21][22][23]}.

У 1894—1896 навчальних роках працює директором чоловічої гімназії та жіночої гімназії міста Златополя^[24][25].

У 1896—1898 навчальних роках працює інспектором народних училищ Київської, Подільської та Волинської губерній^[26][27].

Виробнича діяльність

17 серпня 1881 року викупив Бєлгородську броварню Германа яка була виставлена на торги^[3].

В останній чверті XIX століття у районі Супрунівки побудував невелику броварню^[28].

Нагороди

• Орден Святої Анни 3 ступеня^[29]
• Орден Святого Станіслава 2 ступеня^[4].
• Орден Святої Анни 2 ступеня^[4].
• Орден Святого Володимира 4 ступеня (1 січня 1896)^[4].
• Медаль «У пам'ять царювання імператора Олександра III»^[4].

Сім'я

Дружина ?

Син Володимир (нар. 1874, Острогожськ — пом. 3 листопада 1937, Бутовський полігон) — мешкав: Московська область, Серпухов, 2-а Московська вул., буд. 26. Заарештований як пенсіонер 22 вересня 1937 року. Засуджений: трійкою при УНКВС по Московській області 26 жовтня 1937 року, звинувачення: антирадянська агітація. Розстріляний 3 листопада 1937 року. Місце поховання — місце поховання — Бутовський полігон. Реабілітований 4 травня 1956 року^[30].

Син Олександр (нар. 1876 — пом. 26 липня 1904) — військовий інженер, капітан. 1894 року — юнкер Санкт-Петербурзького Миколаївського інженерного училища, з якого 1897 року випущений по першому розряду у чині підпоручика (з вислугою з 1 серпня 1895 року) у 12 саперний батальйон. 1903 року — поручик Квантунської саперної роти у російському Порт-Артурі. Учасник Російсько-японської війни^[2]. Капітан Квантунської саперної роти, керівник оборонних робіт на Дагушані; убитий 26 липня 1904 року при захисті фортеці Порт-Артур^[31].