Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Жанна Балібар
Французька акторка та співачка З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Жа́нна Баліба́р (фр. Jeanne Balibar; нар. 13 квітня 1968, Париж, Франція) — французька театральна та акторка кіно, співачка. Чотириразова номінантка на здобуття французької національної кінопремії «Сезар» та лауреатка цієї нагороди 2018 року за роль у фільмі Матьє Амальріка «Барбара»[2] 
.
| Жанна Балібар | ||
|---|---|---|
| фр. Jeanne Balibar | ||
 На церемонії «Сезара», 2018 | ||
| Дата народження | 13 квітня 1968 (57 років) | |
| Місце народження | Париж, Франція | |
| Громадянство | Франція | |
| Професія | акторка, співачка | |
| Alma mater | Вища нормальна школа, Університет Париж I Пантеон-Сорбонна, Вища національна консерваторія драматичного мистецтва і Курси Флоран[1] | |
| Роки активності | 1992 — наш час | |
| IMDb | ID 0050210 | |
| Нагороди та премії | ||
| ||
| ||
| Премія «Люм'єр» (2018), «Сезар» (2018) | ||
| Жанна Балібар у Вікісховищі | ||
.jpg)
Remove ads
Біографія
Узагальнити
Перспектива
Народидася 13 квітня 1968 року в Парижі в сім'ї французького філософа Етьєна Балібара та фізика Франсуази Балібар.
Закінчила ліцей Генріха IV, в 1987-му поступила у Вищу нормальну школу (фр. École normale supérieure) в Парижі. З 1991 року Жанна навчалася на акторських курсах Флоран[3], а з наступного року — у Вищій національній консерваторії драматичного мистецтва. У 1993 році вона була прийнята до трупи Комеді Франсез.
У кінематографі дебютувала в 1992 році епізодичною роллю у фільмі Арно Деплешена «Вартовий». Відтоді акторка знялася у 50-ти кіно- та телефільмах. Чотири рази (у 1997-98, 2001 та 2010 роках) була номінована на здобуття французької національної кінопремії «Сезар».
З кінця 1990-х виступає також як співачка, зокрема у фільмах (Бал акторок та ін.). Випустила два альбоми — «Paramour» (2003) і «Slalom Dame» (2006), — спільно з французькими музикантами Фредом Пуле і Домініком А. Про її концертні виступи знято документальний фільм Педру Кошти Ne change rien.
У 2013 році дебютувала як режисер, поставивши за власним сценарієм стрічку «Наприклад, Електра».
була членом журу Венеційського (2001) та Каннського (2008) міжнародних кінофестивалів. У 2009 році вона була президентом 14-ї церемонії вручення французької кінопремії Премія «Люм'єр»[4].
У 2016 році нагороджена французьким орденом Мистецтв та літератури (офіцер)[5].
Remove ads
Особисте життя
Перебувала в шлюбі з Матьє Амальріком, якому народила двох синів[6], потім — з письменником П'єром Альфері та з музикантом Філіпом Катріном[7].
Фільмографія (вибіркова)
- Акторка
- Режисер, сценарист
- 2013 : Наприклад, Електра / Par exemple, Electre
Remove ads
Театр
- 1991 : Гниючий чародій, Гійом Аполлінер
- 1992 : Шлюб мимоволі, Мольєр
- 1994 : Дон Жуан, Мольєр Дон Жуан, Авіньйонський фестиваль
- 1994 : Пан Бобль , Жорж Шеаде
- 1995 : Сквер, Маргеріт Дюрас
- 1995 : Служанки, Жан Жене
- 1996 : Клітандр, П'єр Корнель
- 1997 : Макбет, Вільям Шекспір
- 1998 : Пентесілея, Генріх фон Клейст
- 2003 : Дядя Ваня А. П. Чехов
- 2003 : Атласний черевичок, Поль Клодель, режиср Олів'є Пі
- 2003 : Живий труп, Л. Толстой
- 2005 : Соляріс, Станислав Лем, режисер Мартін Вуттке
- 2006 : Перікола, Жак Оффенбах
- 2008 : Хвора танцівниця, Борис Шармац; (за мотивами танцю буто)
- 2008 : Електра, Софокл, читка на Авіньйонському фестивалі
- 2009 : Атласний черевичок, Клодель, режисер Олів'є Пі
- 2010 : Вишневий сад, А. Чехов
- 2012 : Дама з камеліями, А. Дюма, режисер Франк Касторф
Remove ads
Визнання
Remove ads
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads