Жжонов Георгій Степанович

Гео́ргій Степа́нович Жжо́нов (рос. Георгий Степанович Жжёнов; 9 (22) березня 1915(19150322) — 8 грудня 2005) — радянський і російський актор театру і кіно, літератор, мемуарист, громадський діяч. Лауреат Державної премії РРФСР ім. братів Васильєвих (1975). Народний артист СРСР (1980).

Георгій Жжонов
Ім'я при народженні	рос. Георгий Степанович Жжёнов
Народився	9 (22) березня 1915[1]  Петроград, Російська імперія
Помер	8 грудня 2005(2005-12-08)[1][2] (90 років)  Москва, Росія  рак легень
Поховання	Новодівичий цвинтар
Громадянство	Російська імперія  СРСР  Росія
Діяльність	актор, літератор, мемуарист, прозаїк, громадський діяч
Alma mater	Російський державний інститут сценічних мистецтв (1935)
Роки діяльності	з 1931
У шлюбі з	Lidiya Malykovad
Діти	Yulia Zhzhonovad
Членство	Рада при Президенті РФ з розвитку громадянського суспільства і прав людиниd
IMDb	nm0955921
Нагороди та премії
Ніка (1996) Кінотавр ТЕФІ (1999) Золотий орел Q126918344?
Георгій Жжонов у Вікісховищі

Лауреат низки російських мистецьких премій; зокрема ВРКФ у Сочі «Кінотавр» («За унікальний творчий внесок у розвиток кіномистецтва Росії», 1995), кінопремія «Ніка» у номінації «Честь і гідність» (1996)^[3], Спеціальний приз Академії російського телебачення «ТЕФІ» (1999)^[4].

Життєпис

Народився 22 березня 1915 року в Петрограді. Батьки — Степан Филипович Жжонов та Марія Федорівна Щолкіна — були за походженням селянами Тверської губернії (село Кесова Гора).

Перші 22 роки провів на рідному Васильєвському острові. 1930-го закінчив школу з фізико-математичним напрямком і вступив до Ленінградського естрадно-циркового технікуму, згодом закінчив Ленінградське театральне училище (1935, майстерня С. Герасимова).

Був ув'язнений у таборах ГУЛАГу (1937—1954).

Після виходу на свободу працював у Театрі імені Ленсовєта (1958—1968) та Театрі імені Моссовєта (1969—2000).

Був популярним актором радянського кінематографу. Багато знімався, грав, у тому числі драматичні і характерні ролі — переважно людей військової служби, розвідників, керівників та ін. Знявся у низці кінострічок українських кіностудій. Акторствував на дубляжі.

Помер 8 грудня 2005 року. Похований у Москві на Новодівочому цвинтарі.

Фільмографія

Актор:

• 1931: «Путівка в життя» — безпритульний (немає в титрах)
• 1932: «Помилка героя» — Пашка Вєтров
• 1934: «Чапаєв» — Терьоша, ординарець Фурманова
• 1934: «Наслідний принц Республіки» — архітектор
• 1934: «Золоті вогні» — ординарець
• 1938: «Одинадцяте липня» — епізод
• 1938: «Комсомольськ» — Маврин
• 1949: «Алітет іде в гори» — епізод
• 1955: «Чужа рідня» — гість на весіллі
• 1957: «На острові Дальному…» — Клепіков
• 1957: «Шторм» — Гаврила
• 1958: «Нічний гість» — Сергій Петрович, художник
• 1958: «День перший» — епізод
• 1958: «У дні Жовтня» — Ейно Рах'я
• 1958: «Люба моя людина» — Афанасій Устименко, батько Володимира
• 1959: «Виправленому вірити» — слідчий Брайцев; Одеська кіностудія
• 1960: «Людина не здається» — Маслюков
• 1960: «Людина з майбутнім» — начальник шахти Крилов
• 1960: «Балтійське небо» — шофер (1 серія)
• 1961: «День, коли виповнюється 30 років» — пацієнт лікарні
• 1961: «Водив поїзди машиніст» — Іван Череда; Одеська кіностудія
• 1961: «Планета штормів» — Роман Бобров, інженер, член екіпажу космічного корабля «Сіріус»
• 1962: «Маленькі мрійники» (кіноальманах) (новела «Зірка на пряжці») — дядько Лапша
• 1963: «Тиша» — Гнєзділов
• 1963: «Останній хліб» — майор міліції, начальник відділення
• 1963: «Третя ракета» — Желтих
• 1964: «Велика руда» — хірург
• 1964: «Розповідь у телеграмах» (фільм-спектакль)
• 1964: «Поки фронт в обороні» — Сергій Миколайович, батальйонний комісар
• 1964: «Хокеїсти» — Андрій Прокопович Сперантов, тренер «Металіста»
• 1965: «Загибель ескадри» — Раєвський; Кіностудія ім. О. Довженка
• 1965: «Подорож на доісторичну планету» — Ганс Вальтерс (Курт Боден) (у титрах не вказаний)
• 1965: «Про що мовчала тайга» — Григорій Анікін
• 1966: «Бережись автомобіля» — автоінспектор; реж. Е. Рязанов
• 1966: «Іду шукати» — Андрій Ілліч Гусаров
• 1966: «Людина, яку я кохаю» — Євген Едуардович Муромцев, батько Кості і Родьки
• 1967: «А тепер суди...» — Аркадій Іскра; Кіностудія ім. О. Довженка
• 1967: «Весна на Одері» — Петрович
• 1967: «Лікар Віра» — Сухохлєбов
• 1967: «Пауза» — розвідник
• 1967: «Шлях до „Сатурна“» — генерал Микола Іванович Тимерін
• 1967: «Стюардеса» — сценарист
• 1968: «Кінець „Сатурна“» — генерал Тімерін
• 1968: «Помилка резидента» — резидент західної розвідки, Михайло Олександрович Тульєв
• 1968: «Журавушка» — отець Леонід (Леонід Трохимович)
• 1968: «Подорож на планету доісторичних жінок» — Ганс Вальтерс (Мюррей Джерард) (у титрах не вказаний), в оригінальному фільмі — Бобров
• 1969: «Зустрічі на світанку» — Олексій Дмитрович Воробйов, голова колгоспу
• 1969: «Острів Вовчий» — Тагілов; Кіностудія ім. О. Довженка
• 1970: «Доля резидента» — резидент західної розвідки, псевдонім «Надія», Михайло Олександрович Тульєв
• 1970: «Несподівана любов» — Матвій Концевой, батько Олексія, коваль
• 1971: «Все королівське військо» — Віллі Старк
• 1971: «Кінець Любавіних» — Омелян Любавін
• 1972: «Улюблені сторінки» (фільм-спектакль)
• 1972: «Золото, золото — серце народне» (фільм-спектакль)
• 1972: «Бій після перемоги» — генерал-лейтенант Микола Іванович Тімерін
• 1972: «Мічений атом» — Микита Олексійович Дубровін, полковник
• 1972: «Гарячий сніг» — Петро Олександрович Бессонов, генерал-лейтенант, командувач армією
• 1973: «Таємниця забутої переправи» — Козирєв
• 1974: «Океан» — Максим Ілліч Часословов, контр-адмірал
• 1974: «Шукаю мою долю» — Володимир Сергійович Карякін, викладач історії
• 1974: «Вибір мети» — Віталій Петрович Зубавін
• 1975: «Здобудеш у бою» — Валентин Савич Збандут, новий директор комбінату
• 1976: «Така вона гра» — Басов Віктор Трохимович, тренер — «диктатор»; Кіностудія ім. О. Довженка
• 1977: «„Посейдон“ поспішає на допомогу» — Олексій Петрович Чигринов, капітан «Посейдона»
• 1977: «Особисте щастя» — Олексій Трохимович Ширяєв
• 1978: «Чужа» — Павло Леонтійович Кунгурцев, директор заводу
• 1978: «Ліки проти страху» — генерал-майор Шарапов
• 1978: «Однофамілець» — Павло Віталійович Кузьмін, начальник БМУ
• 1979: «Екіпаж» — Андрій Васильович Тимченко, командир екіпажу; реж. О. Мітта
• 1981: «Крєпиш» — Шапошников
• 1982: «Повернення резидента» — Михайло Олександрович Тульєв, оперативний псевдонім «Надія»
• 1982: «Операція на серці» (фільм-спектакль) — Олексій Васильович Іванов, головний хірург у клініці
• 1982: «Сімейна справа» (т/ф) — Свиридов; Кіностудія ім. О. Довженка)
• 1983: «Брама до небес» — полковник Іван Лукич Лебеденко
• 1985: «Місто наречених» — Андрій Дмитрович Прохоров, головний інженер текстильного комбінату
• 1986: «Час синів» — Сергій Васильович Узєлков, директор заводу
• 1986: «Кінець операції „Резидент“» — Михайло Олександрович Тульєв
• 1986: «Звіздар» — начальник розвідуправління; Одеська кіностудія
• 1986: «Суд над суддями» (фільм-спектакль) — полковник Лоусон
• 1987: «Кінець Вічності» — Старший Обчислювач Лабан Твіссел
• 1987: «Загін» — посол СРСР Андрій Васильович Меньшиков
• 1987: «Іван Великий» — дід Іван, батько Івана Владика
• 1996: «На Золотому озері» (фільм-спектакль) — Норман Тейєр
• 1998: «Незримий мандрівник» — лейб-медик Вілліє, шотландець

Озвучка:

• 1965: «Кохана» — Іван Єгорович (роль Б. Платонова)
• 1969: «Червоний намет» — офіцер Романья (роль Массімо Джиротті)
• 1970: «Чорне сонце» — голова парламенту (роль Дута Сека)
• 1971: «Гойя, або Тяжкий шлях пізнання» — Франсіско Гойя (роль Донатас Баніоніса)
• 1971: «Зірки не гаснуть» — Зараєв (роль Б. Мулаєва)
• 1972: «Коли зацвів мигдаль» — Ніко (роль Давида Абашидзе)
• 1973: «Двоє в місті» — Жермен Казньов (роль Жан Габена)
• 1985: «Рейс 222» — Валентин Миколайович, директор трупи (роль А. Іванова)