Журавський Віталій Станіславович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Журавський.

Жура́вський Віта́лій Станісла́вович (нар. 8 травня 1955(19550508), м. Хорошів, Житомирська область, УРСР) — український політик, доктор політичних та юридичних наук^[1], професор, академік Національної академії правових наук України, академік Української академії політичних наук, член Спілки юристів України, член Національної спілки журналістів України, заслужений діяч науки і техніки України, народний депутат України III, VI та VII скликань, автор понад 300 статей, монографій, навчальних посібників, підручників. Член Партії регіонів, згодом безпартійний.

Журавський Віталій Станіславович
Народження:	8 травня 1955(1955-05-08) (70 років) Хорошів
Країна:	СРСР  Україна
Релігія:	православ'я і УПЦ-КП
Освіта:	ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка і Київський міжнародний університет
Ступінь:	доктор політичних наук
Партія:	безпартійний
Діти:	син Леонід
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
3-го скликання
ХДПУ	12 травня 1998	—	14 травня 2002
Народний депутат України
6-го скликання
Партія Регіонів	24 квітня 2012	—	12 грудня 2012
Народний депутат України
7-го скликання
Партія Регіонів	12 грудня 2012	—	27 листопада 2014

Життєпис

Народився 8 травня 1955 року у Володарськ-Волинському (нині Хорошів) Житомирської області. 1972 року закінчив місцеву СШ № 1.

1972—1975 — музичний керівник місцевого дитсадка № 1; робітник геофізичної партії рудника «Волинський»; робітник у ремонтно-будівельному управлінні.

Освіта

1975—1986 — студент факультету журналістики, аспірант філософського факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка.

У 2000 році закінчив Київський міжнародний університет, спеціальність — правознавство^[2][3].

Політика

• 1998—2002 — народний депутат України III скликання. (Від Християнсько-демократичної партії, обраний по одномандатному округу № 68 в Житомирській області). Автор багатьох законопроєктів з питань реформування правової, політичної та економічної системи, соціального захисту населення, культури; Призначений першим заступником Голови Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності.
• 2002 — призначений Державним секретарем Міністерства освіти і науки України, незабаром призначений першим заступником Міністра освіти і науки України.
• 2004  — призначений першим заступником Міністра освіти і науки України — керівником апарату;
• 2006 — призначений заступником голови Київської міської державної адміністрації.
• 2010 — призначений Радником Президента України Віктора Януковича.
• 2012 — народний депутат України VI скликання (від Партії Регіонів, № 230 в списку); член комітету з питань охорони здоров'я.
• 2014 — на парламентських виборах 2012 року обраний народним депутатом VII скликання (від Партії Регіонів, обраний по одномандатному округу № 66 в Житомирській області, набравши 25,7 % голосів). Призначено секретарем Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.
• Після перемоги євромайдану 27 лютого 2014 року вийшов з Партії Регіонів і залишок каденції був заступником голови депутатської групи «Економічний розвиток», з того часу безпартійний..

Власним коштом забезпечував військових шоломами та бронежилетами^[4], надавав фінансову допомогу родинам полеглих бійців і пораненим в АТО.^[5]

16 вересня 2014 року праворадикальні активісти піддали Журавського «сміттєвій люстрації», кинувши в бак біля Верховної Ради. Коментуючи цей випадок, політик заявив, що інцидент зі сміттєвим баком є ​​передвиборною провокацією його конкурента по округу.

На дострокових парламентських виборах 2014 програв по одномандатному округу № 66 в Житомирській області представнику «Народного Фронту» Павлу Дзюблику, зайнявши 2-е місце з 13,9 % голосів (у переможця — 19,2 %).

З листопада 2014 року — головний науковий співробітник Інституту законодавства ВРУ.

Громадська діяльність

Засновник і голова громадської організації «Дістало!».^[6]

Наукова діяльність

Має три вищі освіти — юридичну, філософську і журналістську. Кандидат філософських наук, доктор політичних наук, доктор юридичних наук.

Захищені дисертації

1. Кандидатська дисертація з філософських наук «Естетичний аналіз методу художньої критики». Спеціальність 09.00.04 — естетика. Київ, КНУ ім. Т. Шевченка, 1987.
2. Кандидатська дисертація з юридичних наук «Політична система України: проблеми становлення і розвитку (правовий аспект)». Спеціальність 12.00.01 — теорія та історія держави та права; історія політичних та правових вчень. Університет внутрішніх справ, 2000.
3. Докторська дисертація з політичних наук «Політичний процес в сучасній Україні: політологічний аспект». Спеціальність 23.00.02 — політичні інститути і процеси. 1996.
4. Докторська дисертація з юридичних наук «Теоретичні та організаційно-правові проблеми становлення і розвитку українського парламентаризму» Спеціальності: 12.00.01 — теорія держави і права, історія політичних і правових вчень; 12.00.02 — конституційне право України.^[7]

Автор понад 300 наукових робіт, в тому числі 11 монографій, 6 підручників, серед яких:

• «Основи правознавства»
• «Філософія права»
• «Конституційне право України»
• «Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні» та інші^[8].

Член Спілки юристів України, член Національної Спілки журналістів України.

Премії та нагороди

• 24 серпня 2013 — орденом «За заслуги» І ступеня, нагороджений президентом Януковичем.^[9]
• премія ім. Ярослава Мудрого «За підготовку і видання підручників для студентів юридичних спеціальностей у вищих навчальних закладах освіти»;

• Почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України» (2000 р.)^[10].
• Грамота Верховної Ради України «За заслуги перед українським народом» (2001 г.).
• Пам'ятна медаль Верховної Ради України «Десять років незалежності України» (2002 р).
• Орден «За заслуги» II ступеня (2008 р.)^[10].
• Орден «За заслуги» III ступеня (2003 р.)^[10].
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2004 р.)^[10].
• Почесна грамота Верховної Ради України «За особливі заслуги перед Українським народом» (2004 р).

Критика

Докладніше: Проєкт закону про наклеп та Помста за розкол країни

Акція протесту проти Журавського

Весною 2008 року Журавського звинуватили у тому, що його племінниця Ірина перемогла на конкурсі «Міс Україна» завдяки впливовому дядькові. Політик заперечив свою причетність до цього.^[11]

Внесення Журавським до ВРУ проєкту закону про наклеп та прийняття його 18 вересня 2012 року викликало у суспільстві обурення. Журналісти організували численні акції протесту. Журавський відкликав законопроєкт.^[12] Рішення Журавського відмовитися від своєї пропозиції схвалив генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Ягланд.^[13]

Восени 2012 року на виборах до ВРУ, активісти кампанії «Помста за розкол країни» проводили численні пікети та акції протесту проти Журавського як кандидата.^[14][15][16]

На виборах до ВРУ 2019 року активісти «Відсічі» поширювали листівки проти Віталія Журавського в межах кампанії «Червоні лінії»^[17][18], активісти «С14» закликали не голосувати за колишніх регіоналів, зокрема Журавського^[19].

«Ворог преси»

За результатами щорічного дослідження Інституту масової інформації та Незалежної медіа-профспілки потрапив до десятки найбільших ворогів української преси у 2012—2013 роках.^[20][21]

2018 року став на захист проросійських телеканалів «NewsOne» та «112 Україна», коли ті опинилися на межі закриття.^[22]

Контейнер для сміття

16 вересня 2014 року мітингарі під Верховною Радою України викинули Журавського у сміттєвий контейнер.^[23] Коментуючи це, він заявив, що це провокація його конкурента по округу.^[24]

27 вересня стало відомо, що під час передвиборчої агітації в Володарськ-Волинському районі Журавський пройшов народну люстрацію — його закидали курячими яйцями та облили водою^[25].

Посилання

• Журавський Віталій Станіславович [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] — Верховна Рада України
• Журавський Віталій Станіславович [Архівовано 13 листопада 2017 у Wayback Machine.] — Верховна Рада України
• Журавський Віталій Станіславович — Верховна Рада України
• Журавський Віталій Станіславович [Архівовано 29 листопада 2012 у Wayback Machine.] — Верховна Рада України
• Депутат Кинутий у бак для сміття — Віталій Журавський youtu.be/zaEmP9cImy8 [Архівовано 1 жовтня 2016 у Wayback Machine.]