Завролоф

Завролоф або зауролоф (лат. Saurolophus, від грец. σαῦρος — «ящір», грец. λοφίο — «гребінь») — рід великих гадрозаврів з пізньокрейдового періоду Азії та Північної Америки, що мешкали на території сучасного каньйону Підкови та формації Немегт приблизно 70—66 мільйонів років тому. Це один з небагатьох родів динозаврів, відомих з різних континентів.

?† Зауролоф Час існування: пізня крейда, ~70–66 млн р. т. PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N ▼
Змонтований скелет S. angustirostris у Міському науковому музеї Нагої
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини
Тип:	Хордові
Клас:	Плазуни
Надряд:	Динозаври
Ряд:	† Птахотазові
Підряд:	† Цераподи
Інфраряд:	† Орнітоподи
Родина:	† Гадрозавриди
Підродина:	† Saurolophinae
Триба:	† Saurolophini
Рід:	† Зауролоф
Типовий вид
† Saurolophus osborni Brown, 1912
Інші види
† S. angustirostris Rozhdestvensky, 1952
Посилання
Вікісховище:	Saurolophus
Віківиди:	Saurolophus
EOL:	4531758
Fossilworks:	38768

Типовий вид, S. osborni, був описаний Барнумом Брауном у 1912 році з канадських скам'янілостей. Другий відомий вид, S. angustirostris, представлений численними зразками з Монголії та був описаний радянським палеонтологом Анатолієм Рождественським.

Завролофа відрізняє колосоподібний гребінь, що тягнеться назад і вгору з його черепа. Це був травоїдний динозавр, який міг пересуватися як на двох ногах, так і на чотирьох.

Опис

Розміри двох видів Saurolophus у порівнянні з людиною

Завролоф відомий за майже повними скелетами, які дають дослідникам чітке уявлення про його кісткову анатомію. S. osborni, більш рідкісний альбертський вид, сягав близько 8,2—8,5 м завдовжки, з черепом в 1 м у довжину^[1][2]. За оцінками, він важив близько 3 тонн^[2].

S. angustirostris, монгольський вид, був більшим; він сягав 13 м у довжину, з повідомленнями про існування навіть більших решток. За оцінками, він потенційно міг важити до 11 тонн^[2]. Найбільший відомий череп S. angustirostris сягав 1,22 м завдовжки^[3]. Не враховуючи розмірів, ці два види практично ідентичні, і їхня диференціація ускладнена недостатньою вивченістю.

Завролофи мали великі задні кінцівки та невеликі передні. Пересуватися могли як на двох, так і на чотирьох ногах. Рослиноїдні динозаври, ймовірно, використовували свої передні кінцівки для захоплення гілок і листя, а також для будівництва гнізд. Довгий хвіст використовувався для балансу при русі на двох ногах.

Реконструкція зовнішнього вигляду завролофа. Припущення про конфігурацію плям зроблено на основі відбитків шкіри^[4]

На голові був кістковий гребінь, що підтримував «мішок» з еластичної шкіри. Гребінь починався над очима і підіймався над головою під кутом в 45 градусів. Спочатку вважалося, що завролофи вели напівводний спосіб життя, і мішок служив для дихання. Зараз вважається, що завролофи, як й інші гадрозавриди, вели стадний сухопутний спосіб життя, а «мішок» служив свого роду рупором; можливо, в ньому були отвори. Науковці вважають, що якщо «мішок» був барвистим, то він міг служити ознакою домінантного самця в стаді^[5]. Крім того, висловлювалися теорії про терморегуляторні функції^[6].

Таксономія

Барнум Браун, який описав перші зразки, відніс вид до родини Trachodontidae (= Hadrosauridae), підродини Saurolophinae. У той час у цю підродину також включали Corythosaurus і Hypacrosaurus^[7].

Більшість публікацій до 2010 року включає Saurolophus до підродини Hadrosaurinae. У 2010 році рід віднесений до підродини Saurolophinae^[8].

Кладограма

Череп Saurolophus angustirostris

Кладограма підродини Saurolophinae, складена у 2010 році Альбертом Прієто-Маркесом за результатами філогенетичного аналізу^[9]:

Saurolophinae

Безіменний вид із місцевості Two Medicine       Maiasaura     Brachylophosaurus           Shantungosaurus         Edmontosaurus annectens     E. regalis           Безіменний вид із місцевості Sabinas     Kerberosaurus       Prosaurolophus       Saurolophus osborni     Saurolophus angustirostris             Wulagasaurus       Kritosaurus         Gryposaurus latidens       G. notabilis     G. monumentensis           Безіменний вид із місцевості Big Bend       Secernosaurus     Willinakaqe (=вид із місцевості Salitral Moreno)

Історія відкриття

Завролофа відкрили в Північній Америці. Потім його рештки знайшла в Монголії експедиція І. А. Єфремова в 1947 році в місцезнаходженні «могила дракона» в горах Алтан-Ула на півдні монгольської Гобі. Завролофи відомі також за кількома скелетами й багатьма окремими кістками й черепами з верхньої крейди Південної Монголії. Повний скелет завролофа зберігається в палеонтологічному музеї ім. Ю. А. Орлова при Палеонтологічному інституті РАН у Москві.