Загрійчук Анатолій Леонідович

Загрійчу́к Анато́лій Леоні́дович (15 січня 1951 — 8 лютого 2014) — український письменник, священик, педагог. Перебував у Національній спілці письменників України з 1996 р.^[1]

Коротка інформація Загрійчук Анатолій Леонідович, Псевдо ...

Загрійчук Анатолій Леонідович
Анатолій Загрійчук
Псевдо	о. Анатолій
Народився	15 січня 1951(1951-01-15) м. Жмеринка, Вінницька область
Помер	8 лютого 2014(2014-02-08) (63 роки) м. Жмеринка, Вінницька область
Поховання	Браїлів
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	Українська література
Відомий завдяки	письменник, священик, педагог
Alma mater	ВДПУ
Членство	Національна спілка письменників України
Титул	Протоієрей (2004)

Remove ads

Біографія

Народився 15 січня 1951 р. у м. Жмеринці на Вінниччині. Тут таки закінчив і середню школу № 5. Випускник філологічного факультету Вінницького педагогічного інституту. Служив у війську, де отримав серйозну травму, що підірвала його здоров'я. Після того 18 років вчителював у Жмеринському районі: в селах Тарасівка та Зоринці, в останньому займав посаду директора школи. Був викладачем школи та профтехучилища у смт Браїлові. Працював директором Жмеринського районного будинку творчості школярів і юнацтва, який також розташовувався у Браїлові.^[2]
1995 року прийняв сан священика Української православної церкви. Протоієрей (від 2004 р.). Служив на парафіях Шаргородського району (в с. Лозова та Писарівка). У 2000 р. був призначений настоятелем храму Покрови Пресвятої Богородиці с. Демидівка та храму святителя Василія Великого с. Могилівка Жмеринського району.^[3]
Помер у Жмеринці 8 лютого 2014 р. Похований на монастирському цвинтарі у Браїлові.^[4]

	Було завжди відчуття необхідності вилити на папір пережите, наболіле, ту думку, той настрій, що виникали в залежності від того чи іншого епізоду або періоду життя, як особистого, так і суспільного, перед очима завжди були ті вдумливі, розсудливі, прості і непрості, частіше чомусь сільські (хоча я сам виріс у місті) люди, які вчили мене, а інколи і досі вчать! – вірі. У пам’яті завжди – храм на Церковній горі у Хрестищах (тепер Миролюбівка) біля Піщанки та старовинні дерев’яні церкви у Лозовій неподалік Шаргорода, у яких хрестили, воцерковлювали, робили вивід, вінчали, сповідали, причащали, соборували, вичитували, відправляли погребіння та панахиди всім моїм найближчим рідним людям. Величний монастир у Браїлові з його древніми святинями, трагічною, на жаль, ще мало дослідженою історією. Люди тягнуться до чистого, святого, того, що не продається і не купується. І особливо зараз. У такий скрутний час. Як би це не звучало парадоксально.
— Анатолій Загрійчук^[5]

Remove ads

Творчість[1]

Узагальнити

Перспектива

До Бога і до поезії йшов паралельними шляхами. 1996 року прийнято до Національної спілки письменників України. Автор кількох поетичних збірок в основному філософської та релігійної тематики, роману та прозаїчних творів, у тому числі документально-біографічних, перекладів та інтерпретацій стародруків, краєзнавчих нарисів, віршів для дітей. За життя побачили світ два томи «Вибраного», з анонсованих чотирьох.
Бібліографія:

Жарини : поезії / А. Л. Загрійчук. — Київ: Молодь, 1991. — 40 с. : фото. — ISBN 5-7720-0582-0;
Обличчя : зб. поезій. Поема. Драматичний етюд / А. Л. Загрійчук. — Вінниця: Держ. обл . вид-во «Вінниця», 1994. — 81 с. — ISBN 5-7707-4326-3;
І я, о Господи, чернець… : збірка поезій / А. Л. Загрійчук. — Вінниця: Континент-ПРИМ, 1996. — 79 с. — ISBN 966-516-008-7;
Різдвяне віконечко : до двохтисячоліття Різдва Божого Дитяти: поезії / Анатолій Загрійчук. — Вінниця: Континент-ПРИМ, 1998. — 60 с. — ISBN 966-516-059-1;
Дзвони по душі : зб. прози / А. Л. Загрійчук. — Вінниця: Книга-Вега, 2002. — 80 с. -ISBN 966-621-113-0;
Страсна свічка у долонях : зб. поезій: До двохтисячоліття Різдва Христового від Пресвятої Богородиці з благословення владики Макарія, Митрополита Вінницького та М.-Подільського / Анатолій (отець). — Київ: Преса України, 2003. — 94 с. — ISBN 966-7084-68-X;
Довічні сорокоусти : (дещо з історії Браїлова) [Текст] / Отець Анатолій Загрійчук. — Жмеринка: Прес-Реал, 2003. — 69 с.;
Подільські Стожари : дещо з історії Демидівки: Оповідання, краєзнавч. нарис / А. В. Загрійчук, В. А. Загрійчук. — Жмеринка: Видання Вінницької Єпархії Української Православної Церкви, 2004. — 45 с.: фотоіл. — ISBN 966-8332-19-9;
Ще зозуля кує… : поезії. Переклад «Слова о полку Ігоревім» / А. Л. Загрійчук. — Жмеринка: Прес-Реал, 2005. — 129 с.;
Ще зозуля кує … : поезія. Переклад «Слова о полку Ігоревім» / А. Загрійчук. — Вінниця: ДП ДКФ, 2006. — 118 с. — ISBN 966-7151-83-2;
Житній хліб і грудочки цукру : роман-фуга / А. Л. Загрійчук. — Вінниця: Книга-Вега, 2008. — 160 c. — ISBN 978-966-621-384-4;
Різдвяне віконечко : поезії / Отець Анатолій. — 2-е вид., доп. — Городок: Бедрихів край, 2008. — 72 с. : іл. — ISBN 978-966-8572-21-0;
У голубиній висі : оповід., новели / священик Анатолій Загрійчук. — Городок: Бедрихів край, 2010. — 90 с. : іл. — (Літературна бібліотека «Бедрихів край» ; 65/2010). — ISBN 978-966-8572-32-6;
Різдвяне віконечко : вірші для дітей мол. та серед. шк. віку / свящ. Анатолій Загрійчук. — Вид. 3-тє, випр. та допов. — Вінниця: Горбачук І. П., 2011. — 115 с. : іл. — 1000 прим. — ISBN 978-966-2460-28-5;
Золото Покрови : зб. поезій / свящ. Анатолій Загрійчук. — Вінниця: Горбачук І. П., 2011. — 111 с. — 1000 прим. — ISBN 978-966-2460-34-6;
Ігумен Алфій : докум.-біогр. опис / Священик Анатолій Загрійчук. — Вінниця: Вид. Рогальська І. О., 2012. — 88 с. : фотогр. — ISBN 978-966-2585-60-5;
Вибране: поезії. У 4 т. Т. 1 / Анатолій Загрійчук. — Вінниця: Діло, 2012. — 320 с. — ISBN 978-617-662-022-8;
Вибране: поеми, переклад «Слова о полку Ігоревім», вірші для дітей, вірші поза збірками. У 4 т. Т. 2 / Анатолій Загрійчук. — Вінниця: Діло, 2013. — 218 с. — ISBN 978-617-662-064-8.

Співавтор вінницьких поетичних антологій «Калиновий цвіт» (1991), «Благовіст» (1992), «Миле серцю Поділля» (2006) та ін.

	Поезії Анатолія Загрійчука завжди оповиті щирими почуття, наповнені духовністю, моральністю та порядністю. Усе, що виходить з-під пера автора, продовжує дуже давню традицію красного письменства. Його поезія наповнена вірою у силу народу, прагненням до добра та справедливості. Вірші отця Анатолія мають здатність залишати після себе в читацькій пам’яті незабутній настрій. Вони прості, зрозумілі й часом навіть розмовно-прозорі. Читаючи ці поезії, проймаєшся вірою у краще майбутнє, переймаєшся минулим і болісним і переживаєш за сучасне. Словом, життя постає як життя: у світлі й тінях, у величному і трагічному, в ліриці й буденщині.
— Леонід Куций^[6]