Заколодний Олександр Володимирович

Заколодний Олександр Володимирович (8 квітня 1987, Харків — 21 січня 2023, Соледар) — український альпініст; солдат Збройних сил України, воїн спецпідрозділу ГУР Kraken, учасник російсько-української війни. Герой України (2023, посмертно)^[1]. Загинув під час виконання бойового завдання неподалік від міста Соледар разом з другом Григорієм Григор'євим^[2].

Заколодний Олександр Володимирович
Загальна інформація
Національність	українець
Місце проживання	Харків
Народження	8 квітня 1987(1987-04-08)
Смерть	21 січня 2023(2023-01-21) (35 років) Соледар
Причина смерті	загинув під час бою
Alma mater	Харківська державна академія фізичної культури
Дружина	Ольга Заколодна
Спорт
Вид спорту	альпінізм
Спортивне звання	Майстер спорту України Сніжний барс
Нагороди
Старший солдат

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Заколодний.

Життєпис

Народився і проживав у місті Харків; там закінчив школу. Здобув вищу освіту в Харківській державній академії фізичної культури. Захоплювався туризмом та альпінізмом^[3].

Працював тренером — харківський скелелазний центр «Вертикаль»^[4].

З 2020 року обіймав посаду голови комітету альпінізму Федерації альпінізму і скелелазіння України та віце-президент ФАіСУ.

Учасник трьох експедицій на восьмитисячники:

• Весна 2010 на Макалу (Гімалаї, 8481м), закінчилася сходженням трьох учасників експедиції Сергія Бублика, Володимира Рошко і Дмитро Веніславського 23 травня у одне з небагатьох погодних вікон після двохмісячної командної роботи. Олександр установив намет в останньому проміжному таборі на висоті 7770 метрів, але під час спроби штурму вершини, його напарник почав себе погано почувати, і двійка була змушена спуститися. Олександр Заколодний був наймолодшим (22 роки) учасником експедиції, яка зробила першопрохід частини південно-західної стіни. Маршрут присвіячений пам'яті видатного українського альпініста Владислава Терзиула, який загинув у 2004 році під час спуску з Макалу — його 14-го вісьмітисячника. В експедиціі не використовувалась робота висотних шерп і балони з киснем^[5][6].
• Осінь 2010 на Чо-Ойю (Гімалаї, 8201м), експедиції довелося повернути назад через погодні умови^[7].
• 2013 на Нанга-Парбат (Каракорум, 8126м), під час якої сталася терористична атака на базовий табір. Троє харківських альпіністів було розстріляно^[8]. Олександр у цей час був у наступному таборі на маршруті^[9].

На початку повномасштабного вторгнення вивіз родину до Львова, а сам повернувся до рідного міста та допомагав людям евакуюватися. У складі територіальної оборони захищав Харків, після чого приєднався до спеціального підрозділу «Кракен» і вирушив на передову.

Загибель

Загинув 21 січня 2023 разом з Григорієм Григор'євим під час боїв за місто Соледар ^[10]. Похований на Алеї Слави у Харкові. Залишилася дружина та четверо дітей ^[11].

Нагороди

• Звання Герой України (2023, посмертно)^[1].

Див. також

• Список українських спортсменів, тренерів і функціонерів, що загинули під час Революції гідності чи внаслідок російської агресії в Україні