Замана Володимир Михайлович

Замана Володимир Михайлович (нар. 3 грудня 1959, с. Омбиш Борзнянського району Чернігівської області) — український військовий діяч, колишній начальник Генерального штабу — Головнокомандувач Збройних Сил України (18 лютого 2012 — 19 лютого 2014). З 19 лютого 2014 заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони, а з 22 лютого 2014 — Уповноважений Верховної Ради України по контролю діяльності Міністерства оборони України. Генерал-полковник.

Володимир Михайлович Замана
Володимир Михайлович Замана
Уповноважений по контролю за діяльністю Міністерства оборони України
22 лютого 2014 — 27 лютого 2014
Президент	Янукович Віктор Федорович
Попередник	Павло Лебедєв як міністр оборони України
Наступник	Ігор Тенюх як міністр оборони України
Начальник Генерального штабу — Головнокомандувач Збройних Сил України
18 лютого 2012 — 19 лютого 2014
Попередник	Педченко Григорій Миколайович
Наступник	Ільїн Юрій Іванович
Народився	3 грудня 1959(1959-12-03) (65 років) с. Омбиш Борзнянського району Чернігівської області
Громадянство	Україна
Alma mater	Харківське гвардійське вище танкове командне училище
Звання	Генерал-полковник
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Біографія

Народився у селянській родині.

Закінчив Харківське гвардійське вище танкове командне училище ім. Верховної Ради Української РСР (1982), військову академію бронетанкових військ ім. Р. Малиновського (1993), Національну академію оборони України (2004).

Проходив службу в Групі радянських військ у Німеччині та у військах Туркестанського військового округу — командир танкового взводу, командир танкової роти, начальник штабу — заступник командира танкового батальйону, командир танкового батальйону.

Після закінчення Військової академії продовжував службу в Одеському військовому окрузі та у Північному оперативному командуванні на посадах начальника штабу — заступника командира танкового полку, командира танкового полку, командира танкової бригади, начальника навчального центру підготовки молодших спеціалістів танкових військ.

З 2004 р., після закінчення Національної академії оборони України — заступник командувача корпусу, з липня 2005 по травень 2007 р. — командир 6 гвардійського армійського корпусу Сухопутних військ Збройних сил України.

З 2007 р. — начальник Територіального управління Західного оперативного командування, з 2009 р. — заступник командувача Сухопутних військ Збройних сил України з бойової підготовки — начальник управління бойової підготовки.

4 грудня 2006 року присвоєно військове звання генерал-лейтенанта^[1].

24 серпня 2012 року присвоєно військове звання генерал-полковника^[2].

Начальник Генерального штабу — Головнокомандувач Збройних сил України з 18 лютого 2012^[3] по 19 лютого 2014.

18 лютого 2014 року під час Революції гідності, отримавши від тогочасного керівництва держави наказ застосувати силу до мітингувальників на Майдані незалежності, відмовився виконувати злочинний наказ і подав рапорт про звільнення з посади Начальника Генерального штабу — Головнокомандувача збройних сил України, чим виграв час для учасників протестів, які змогли перегрупуватися та отримати необхідне підкріплення.

22 лютого — 27 лютого 2014 року — призначений Верховною Радою України уповноваженим по контролю за діяльністю Міністерства оборони України^[4].

Затриманий 25 лютого 2019 року військовою прокуратурою спільно з СБУ за звинуваченням у державній зраді^[5], при чому під час обшуків у нього були вилучені таємні документи, датовані лютим 2014 року^[6]. Йому інкримінують попередню змову з колишнім президентом України Віктором Януковичем у діяннях «на шкоду обороноздатності, суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, державній, безпеці України»^[7], зокрема, підписання директив на скорочення дозвіл чисельності Збройних сил України до 168 тисяч осіб, з яких військовослужбовців 125 тисяч 482 осіб, розформування 70 військових частин бойового і оперативного забезпечення, навчальних центрів і центрів з комплектації, перепідпорядкування 6 армійського корпусу в управління оперативного командування «Південь» та 13 армійського корпусу — в управління оперативного командування «Північ», дозвіл на утилізацію 588 одиниць складових до зенітно-ракетних комплексів, скорочення понад 14 тисяч військовослужбовців у 2013 році, розформування частин розвідки, радіоелектронної боротьби, зв'язку, скорочення штату військових комісаріатів та ліквідація паперового обліку військових запасу у зв'язку із введенням електронного, через що навесні 2014 року не було ані паперового, ані електронного обліку військових^[8]. Також, за інформацією головного військового прокурора Анатолія Матіоса, Володимир Замана не склав присягу на вірність України, оскільки вона в його особовій справі відсутня, а натомість є лише присяга, датована часом, коли він був вже генерал-полковником. На одному з аркушів особової справи зазначено, що присягу склав 20 червня 1993 року, але встановлено, що 23 червня 1993 року він отримав диплом про закінчення Академії Генерального штабу Московії у Москві і тільки 28 червня прибув до Одеси, де був призначений на посаду.^[9]

24 травня 2019 року Апеляційний суд Києва задовольнив скаргу адвокатів і таким чином, суд скасував рішення Печерського райсуду Києва, згідно з яким Замана повинен був утримуватися під вартою до 17 червня включно. Генерал-полковника відпустили під особисте зобов'язання в залі засідань^[10].

Кандидат у народні депутати від партії «Сила і честь» на парламентських виборах 2019 року, № 5 у списку^[11].

26 червня 2020 року, прес-центром Закладу Генерального прокурора повідомлено, що за процесуального керівництва прокурорів Закладу Генерального прокурора повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри колишньому начальникові Генерального штабу Збройних Сил України у вчиненні державної зради (ч. 1 ст. 111 КК України). Досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюють слідчі Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань^[12]

Нагороди

• Орден «За заслуги» III ст. (3 грудня 2010) — за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, зразкове виконання військового обов'язку, високий професіоналізм та з нагоди 19-ї річниці Збройних Сил України^[13]
• Медаль «За бездоганну службу» III ст. (4 грудня 1996) — за бездоганну службу, досягнення високих показників у бойовій підготовці та професійній майстерності^[14]