Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Зарицький Петро Анатолійович

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Зарицький Петро Анатолійович
Remove ads

Зари́цький Петро́ Анато́лійович (нар.12 червня 1957(19570612), с. Сокілець, Козятинський район, Вінницька область) український поет і прозаїк. Член Національної спілки журналістів України, Національної спілки письменників України (2004).[1]

Коротка інформація Зарицький Петро Анатолійович, Народився ...
Remove ads

Біографія

Узагальнити
Перспектива

Народився 12 червня 1957 р. у с. Сокілець, Козятинського району Вінницької області у селянській родині. З раннього дитинства виростав без батька, сезонно підробляючи у місцевому радгоспі «Сигнал». Освіту здобував у восьмирічці сусіднього с. Титусівка, середній школі № 1 м. Козятин. Отримавши середню освіту в 1975 р., закінчив Білоцерківський сільськогосподарський інститут (1980) за фахом агронома. До призова у військо кілька місяців працював головним агрономом колгоспу «Радянська Україна» с. Зозулинці та с. Тернівка, а також заступником голови правління колгоспу с. Махаринці на Козятинщині. Строкову службу проходив у військах Протиповітряної оборони. Останнє військове звання «капітан запасу». Після демобілізації був головним агрономом колгоспу ім. Т. Шевченка у с. Тернівка та заступником голови правління колгоспу ім. Леніна с. Махаринці Козятинського району. В трудовій біографії також — робота інструктором та завідувачем організаційного відділу Козятинського райкому комсомолу, інструктором та секретарем Козятинського райкому Компартії України. У 1990 р. закінчив факультет журналістики Київського інституту політології і соціального управління та майже п'ятнадцять років перебував на журналістській роботі — завідувачем відділу, а згодом й заступником редактора районної газети «Вісник Козятинщини».[2]

Remove ads

Літературна діяльність

Перші публікація віршів у районній газеті «Жовтневі зорі» ще у шкільні роки. З часом друкується у журналах «Ранок», «Дніпро», «Перець», альманахах «Вітрила», «Горизонт», колективних збірниках «Стоголосся», «Краса України Поділля», «Квіт подільського слова», «Різдво в українській поезії» та ін. Творчість журналіста і поета пронизана сповідальним болем за долю села та його людей, з якими тісно переплелось особисте життя. Нариси та літературознавчі розвідки про письменника друкувались у газетах «Комсомольське плем'я», «Вінницька правда», «Комсомольское знамя», «Літературна Україна» та в інших періодичних виданнях.

Кращі вірші Петра Зарицького нагадують галерею фресок, на яких людські долі змальовано глибоко та відверто, що мають усі шанси стати помітним явищем у літературі...

Володимир Рабенчук[3]

У творчому доробку поета поетичні збірки:

  • «Біографія зернини» (1988);
  • «Кароліна» (2001);
  • «Білий димар» (2007);
  • «Діти чорноземів» (2008);
  • «Молитва за ближнього» (2013);
  • «Веремія» (2015);
  • «Мамина хустка» (2017).

Плідно працює в публіцистиці та художній прозі, готуючи до друку книги нарисів і оповідань.[4]

Remove ads

Премії

Галерея

Thumb
Обкладинка книги «Білий димар», 2007
Обкладинка книги «Білий димар», 2007 
Thumb
Обкладинка книги «Діти чорноземів», 2008
Обкладинка книги «Діти чорноземів», 2008 

Примітки

Джерела і література

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads