Заславський Веніамін Фішельович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Заславський.

Веніамін Фішельович Засла́вський (1 травня 1936, Київ — 23 грудня 2022) — український художник і педагог; член Спілки радянських художників України з 1985 року^[1] та Національної спілки театральних діячів України^[2]. Заслужений діяч культури Польщі з 1989 року^[1].

Заславський Веніамін Фішельович
Народження	1 травня 1936(1936-05-01)  Київ, Українська СРР, СРСР
Смерть	23 грудня 2022(2022-12-23) (86 років)
Країна	СРСР  Україна
Навчання	Київський державний художній інститут (1967)
Вчитель	Забашта Василь Іванович, Костецький Володимир Миколайович, Лідер Данило Данилович, Штільман Ілля Нісонович, Духновський Микола Іванович, Піаніда Борис Микитович, Попов Микола Тарасович, Басанець Петро Олексійович, Подерв'янський Сергій Павлович і Глущенко Микола Петрович
Діяльність	художник, сценограф, викладач
Напрямок	реалізм
Працівник	Київський національний академічний театр оперети і Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Член	Спілка радянських художників України і Національна спілка театральних діячів України
Нагороди

Життєпис

Народився 1 травня 1936 року в місті Києві (нині Україна). Під час німецько-радянської війни був в евакуації. 1946 року повернувся до Києва, навчався в школі, студії образотворчого мистецтва Будинку Піонерів, у Художньому училищі, служив в Радянській армії. Після демобілізації вступив на факультет живопису до Київського державного художнього інституту, де навчався у Василя Забашти, Володимир Костецького, Данила Лідера, Іллі Штільмана, Миколи Духновського, Бориса Піаніди, Миколи Попова, Петра Басанця, Сергія Подерв'янського^[3], Миколи Глущенка^[2].

Протягом 1967—1991 років обіймав посади художника-постановника, головного художника Київського театру оперети; водночас у 1974—1992 роках працював старшим викладачем театрального відділення Київського художнього інституту^[1].

Мешкав у Києві в будинку на Русанівській набережній, № 6, квартира № 206^[4]. Помер 23 грудня 2022 року^[2].

Творчість

Працював у галузях театрально-декораційного мистецтва (оформив понад 70 вистав в Україні, Росії, Чехословаччині, Польщі^[2]) і станкового живопису (у реалістичному стилі писав переважно архітектурні пейзажі). Серед робіт:

живопис

• «Сирець. Київ» (1962);
• «Колгосп» (1964);
• «Золоті ворота» (1988);
• «Андріївка» (1988);
• «Священний Єрусалим» (1996; 2000);
• «Андріївський узвіз» (1997);
• «Нью-Йорк» (1998);
• «Стіна плачу. Єрусалим» (2003);
• «Панорама Києво-Печерської лаври» (2005);
• «Володимирська гірка. Київ» (2006);
• «Квіти Нью-Йорка» (2008);
• «Фіалки» (2008);
• «Діти Ізраїлю» (2009);
• серія «Вулиці старого Єрусалима» (2007);
• «Видубицький монастир» (2009);
• триптих «Єрусалим» (2010).

оформив вистави

Київський театр оперети

• «Весела вдова» Франца Легара (1968);
• «Поцілунок Чаніти» Юрія Мілютіна (1970);
• «Летюча миша» (1981), «Ніч у Венеції» (1985) та «Циганський барон» (1989) Йоганна Штрауса;
• «Зойчина квартира» Михайла Булгакова (1990);

Київський театр юного глядача

• «Котовасія» Юхима Чеповецького (1972);

Краківський оперний театр

• «Вільний вітер» Ісака Дунаєвського (1988).

Брав участь у всеукраїнських і всесоюзних мистецьких виставках з 1967 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1988, 1990, 1994–1996, 1998, 2001 роках, Кракові у 1989 році, Нью-Йорку в 1997, 2003 роках^[1].

Твори художника представлені в музейних, галерейних і приватних колекціях в Україні, Ізраїлі, Сполучених Штатах Америки, Польщі, Великій Британії та інших країн^[3].