Забашта Василь Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Забашта.

Васи́ль Іва́нович Заба́шта (* 18 липня (в деяких джерелах 10 червня) 1918, хутір Бабенків — нині Ізюмського району Харківської області — † 20 квітня 2016, м. Київ) — український довгожитель, живописець, народний художник. 1979 — заслужений діяч мистецтв УРСР, 1980 — професор Київського художнього інституту, 1999 — народний художник України.

Забашта Василь Іванович
Народження	18 липня 1918(1918-07-18)  Бабенкове, Ізюмська волостьd, Ізюмський повіт, Харківська губернія, УНР
Смерть	20 квітня 2016(2016-04-20) (97 років)
	Київ, Україна
Країна	УНР →  СРСР →  Україна
Жанр	портрет
Навчання	Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури і Харківський фаховий вищий художній коледж
Вчитель	Трохименко Карпо Дем'янович, Костецький Володимир Миколайович, Меліхов Георгій Степанович і Бесєдін Сергій Фотійович
Діяльність	художник
Відомі учні	Мельничук Ігор Юліанович, Добровольський Дмитро Олегович, Марченко Ніна Яківна, Головко Володимир Петрович, Басанець Олександр Олександрович, Колісник Прокіп Миколайович, Горбатий Геннадій Іванович, Козик Віктор Георгійович, Білик Павло Вікторович, Гурін Василь Іванович, Толкачов Ілля Зіновійович і Заславський Веніамін Фішельович
Працівник	Київський державний художній інститут
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

Нагороди

• Ордени Слави II і III ступеня (1944) та медалі.
• Срібна (2007) та золота (2008) медалі АМУ.

Життєпис

Був молодшим із одинадцяти дітей у родині, батько походив зі старовинного чумацького роду. В 1937—1939 роках навчався в Харківському художньому училищі, займався в мистецькому гуртку Володимира Яковенка, згодом — із Володимиром Савиним.

Учасник радянсько-фінської війни — радист, у першому ж бою важко поранений, багато місяців лікувався; та Другої світової війни — Південно-Західний, Брянський, Український фронти.

21 липня 1944 гвардії старшина Забашта провів розвідку боєм під містечком Глиняни, знищив вогневу точку, захоплено штабного офіцера.

В часі війни нацисти вбили матір, старший і молодший брати не повернулися з фронтів.

Навчався в 1946—1947 — у Харківському художньому інституті. 1951 року закінчив Київський художній інститут, його педагогами були Карпо Трохименко, Володимир Костецький, Георгій Меліхов. Проходив аспірантуру під керівництвом В. Костецького.

З 1949 року брав участь у республіканських, 1954 — всесоюзних, 1955 — зарубіжних виставках.

Став членом НСХУ(1951).

Перебував у складі першої творчої групи радянських художників у Китаї з листопада 1956 до квітня 1957 року.

З 1952 року працював у Київському художньому інституті. Керував художньою студією Жовтневого палацу культури (Київ, 1952–76). Працював у Товариствіві охорони пам'яток історії та культури України (1972–85). Співорганізатор та член правління Всеукр. громад. орг-ції «Зелений світ» (1989–94). В 1972—1978 роках займав посаду декана живописного, графічного та скульптурного факультетів. З 1993 року керує навчально-творчою майстернею пейзажного живопису.

Майстер історично-жанрових картин, портрета, пейзажу та натюрморту. Живописна манера еволюціонувала від мінорно-хроматичної до мажорно-світлоносного колориту, акцентованої звучності барв. Надавав естетичної самоцінності барвистому, багатошаровому пастозному малярству.

Став Народним художником України (1999).

Від 2001 року — почесний громадянин міста Ізюм.

Автор низки статей, книги спогадів «Світ очима художника» (К., 2009). Серед учнів — І.Вишеславська, Т.Голембієвська, В. Гурін, П. Колісник, О. Морозова, О. Одайник, О.Голуб, В. Реунов, М. Романишин та ін.

Батько Галини та Ростислава Забашт.^[1]