Збицький Максим Володимирович

Макси́м Володи́мирович Зби́цький (27 вересня 1976, Чита, Російська РФСР — 16 грудня 2014, смт. Луганське, Артемівський район, Донецька область, Україна) — солдат Збройних сил України, учасник війни на сході України, номер обслуги (34-й окремий мотопіхотний батальйон, 57-ма окрема мотопіхотна бригада)^[1].

Збицький Максим Володимирович
Солдат
Загальна інформація
Народження	27 вересня 1976(1976-09-27) Чита, РРФСР
Смерть	16 грудня 2014(2014-12-16) (38 років) смт. Луганське, Артемівський район, Донецька область, Україна
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	34 ОМПБ
Війни / битви	Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Народився 27 вересня 1976 року в місті Чита.

З 1990 року проживав у смт Нові Санжари, Полтавська область.

Закінчив Карлівське професійно-технічне училище, Київську академію внутрішніх справ^[2].

Працював на різних підприємствах, займався індивідуальною трудовою діяльністю.

19 червня 2014 року мобілізований як доброволець на захист України. Солдат 34-го окремого мотопіхотного батальйону Збройних сил України.

Помер 16 грудня 2014 року під час несення служби в зоні АТО в смт Луганське (Бахмутський район Донецька область). Під час чергування на блокпосту Максимові стало зле, але він відстояв свою зміну. В розташуванні частини відмовився від виклику медиків та пішов відпочити, а вночі помер.

Похований у Нових Санжарах.

Нагороди та вшанування

• Указом Президента України № 23/2017 від 3 лютого 2017 року «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[3].

• 23 серпня 2015 року на будинку у Нових Санжарах, де проживав Збицький Максим, йому було відкрито меморіальну дошку^[4].