Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Землянка (Конотопський район)
село в Україні, у Дубов'язівській селищній громаді Конотопського району Сумської області З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Землянка — село в Україні, у Дубов'язівській селищній громаді Конотопського району Сумської області. До 2020 року адміністративний центр Землянської сільської ради.
Remove ads
Географія
Село Землянка розташоване за 120 км від обласного центру та 30 км від районного центру, на одному з витоків річки Кросна, нижче за течією примикає село Грузьке. На річці є декілька загат. Поруч пролягає автошлях територіального значення Т 1910.
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[1]:
Історія
Узагальнити
Перспектива
Село, за переказами, виникло приблизно в середині XVII століття (перша згадка — з 1778 року). Достовірних історичних документів про час його виникнення та походження назви не існує.
Першими поселенцями були біженці з Правобережної України, які тікали від гніту польських поміщиків. Селилися на території села і біженці з сусідніх губерній Російської імперії. Його територія відносилася до так званої Слобідської України. У селі існує переказ, що першим поселенцем був Коршик. Ще й зараз Землянку іноді називають «Коршиків хутір».
За царювання Катерини II Землянка та декілька навколишніх сіл — Сафонове, Дич, Нечаївка, В'язове, Дуброва, Рокитне, Білоусівка, Тернівка, Ново-Леонтіївка, Попова Слобода, Грузьке, Олександрівка, Гвинтове, Дубинка — належали генералові царської армії Кирилу Черепу. Його маєток знаходився у селі Грузькому, а в Землянці — його сина Андрія, якого тут прозвали «рябий пан», гвардії поручик, холостяк.
У Землянці Андрій Череп мав селітровий, винокурний, цегельний і шкіряний заводи. Вся земля в селі — 2 тисячі гектарів — належала Черепу. Селяни мали городи по 0,5 десятини. Після реформи 1861 року селяни одержали 775 десятин землі, або в середньому по 1,5 десятини на кожну сім'ю. У селі на той час мешкало 517 сімей. Решта землі — 1525 десятин — залишилася в користуванні поміщика.
Станом на 1862 рік у власницькій слободі Путивльського повіту Курської губернії мешкало 1192 особи (590 чоловіків та 602 жінки), налічувалось 143 подвір'їв, існував селітровий завод[2].
Станом на 1880 рік у колишній власницькій слободі Гружчанської волості, мешкало 1386 осіб, налічувалось 210 дворових господарств, існувала лавка[3].
Звільнення селян від кріпацтва відбулося в таких же умовах, як і по всій країні. Викупні платежі зовсім розорили їх. І селяни після звільнення змушені були підробляти два дні на тиждень на панщині. Старожили розповідали, що наприкінці XIX століття в селі проживали приблизно 350 сімей.
Примусова колективізація в селі розпочалася у 1929—1930 роках. Був створений перший колгосп «Червоний партизан», до якого ввійшли 150 господарств. 1931 року до колгоспу вступили майже всі сім'ї. В результаті цього було створено ще два колгоспи: імені МОДБРу (Міжнародна організація допомоги борцям революції). Колгоспи ці були дрібні, приблизно по 700 га землі, тому ж 1932 році землянські колгоспи були об'єднані в один.
Село зазнало геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СРСР у 1923—1933 та 1946–1947 роках.
12 червня 2020 року, в ході децентралізації, Землянська сільська рада об'єднана з Дубов'язівською селищною громадою.
Remove ads
Інфраструктура
В селі діють: сільськогосподарське підприємство ТОВ АФ «Довіра», фельдшерський пункт, загальноосвітня школа І—III ст., сільський клуб та бібліотека, приватні крамниці та поштове відділення.
Особистість
Уродженець села:
- Брисюк Микола Миколайович (1975—2016) — військовослужбовець Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Примітки
Джерела
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads