Калинове (Краматорський район)

Кали́нове — село Іллінівської сільської громади Краматорського району Донецької області, Україна.

село Калинове
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Краматорський район
Тер. громада	Іллінівська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA14120050060013002
Основні дані
Засноване	1789 (236 років)
Населення	627
Поштовий індекс	85185
Телефонний код	+380 6272
Географічні дані
Географічні координати	48°17′56″ пн. ш. 37°39′19″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	154 м
Водойми	р. Калинівка
Відстань до обласного центру	39,6 км
Відстань до районного центру	29,8 км
Найближча залізнична станція	Очеретине
Відстань до залізничної станції	9,4 км
Місцева влада
Адреса ради	85143, Донецька область, Краматорський район, с. Іллінівка, вул. Адміністративна, 42
Сільський голова	Маринич Володимир Олександрович
Карта
Калинове
Калинове
Мапа
Калинове у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Калинове.

Загальні відомості

Відстань до центру громади становить близько 29,5 км і проходить переважно автошляхом Н20.

Відстань до райцентру становить близько 65 км. Село розташоване на берегах річки Калинівка.

Історія

Сучасне село Калинове складається з заснованого у 18 столітті Калинового та хутора Шевченко (нині - вулиця Шевченко).

село Калинове

Різні джерела називають різних засновників села. Згідно одніє версії після будівництва церкви Святого Хрестителя Господнього Іоана Предтечі в Іванівці 1788 року, що приваблювало нових поселенців, частина земель Івана Васильовича Шабельського була розділена між спадкоємцями:

• В. Ф. Шабельський переселив з Іванівки на свою ділянку 18 родин селян та заснував село Катерино-Олександрівку (нині - село Миколаївка);
• хутір Перещепний був заснований Марфою Шабельською шляхом переселення частини селян з Іванівки на успадковану землю в Дружківській волості;
• Єгор Шабельський переселив з Іванівки на свою ділянку 80 родин селян та заснував у Архангельській волості село Калинове.^[1]

Найімовірнішою версією є заснування села Калинового дворянином протоієреєм Григорієм Калиновичем. Згідно розмежуванню 1789 року, йому належала пустка Калинова, село Широка (Гнатівка) та село Калинове біля Олександрівки.^[2]

Землі тягнулися від пустки Калинової до Нью-Йорка, села Петровки-Щербинівки та до Олександро-Калинового і на захід до Тарасівки (також Петровки).

Протоієрей Григорій був дворянського походження і у Бахмутському повіті за ним закріплено 3250 десятин землі із селом Бур'янівка (нині - Авдіївське), де проживало 77 чоловіків і 38 жінок.^[3]

1820 року Григорій Калинович продав всі землі з майном за 38 тисяч рублів майору Петру Івановичу Шабельському. У тому числі й Калинову пустку, яку Шабельський заселил 1830 року.^[4]

Шабельський мав маєток в Петровеньках - Петровська (нині - Тарасівка), також він володів хутором Воздвиженським, який був заселений 1840 року переселенцями з Полтавської та Чернігівської губернії.

1849 року брат або племінник Шабельського збудував у селі Архангельському церкву Успіння Пресвятої Богородиці, яка стала приходом його сіл - Калинового, Воздвиженки та Петрівського.

Згідно даних обліку 1886 року у селі Калиновому Архангельської волості було 53 воли та 13 коней. Існувало 3 промислових об’єкти, 1 шинок та 1 крамниця.

Серед землевласників Калинового та земель довкола значаться:

• дворянка Клочкова Марія Павлівна - 164,7 десятин;
• дворянин Родзянко Григорій Павлович - 260,2 десятин.^[1]

Хутір Павлівка

З південного боку сучасної вулиці Шевченко розташовувався заснований Павлом Степановичем Родзянко хутір із назвою Павлівка.

Коріння Родзянок лежить у Полтавській губернії. Предком багатьох Родзянко був народжений 1704 року сотник Василь Родзянко з Хоролу.

Правнук Василя Родзянко - капітан Степан Іванович 23 грудня 1773 року йде у відставку і отримує, як рангову дачу у Бахмутському повіті, 2710 десятин землі. Мав двох синів – Федор та Павла.

Павло Степанович Родзянко (дружина - Калинович Глафіра Григор’ївна [1796-1888 рр.]) 1826 року придбав у поміщика Івана Федоровича Фурсова 216 десятин землі біля Мар'їно-Новоселівки (біля Калинового Бахмутського повіту Скотоватської волості та заснував хутір Павлівка (пізніше - Ново-Павлівка).

Павло Степанович служив у цивільному відомстві, мав невисокий чин колезького реєстратора і у 1831-33 роках був засідальником Бахмутського повітового суду.^[5]

Приходом була церква у Ново-Бахмутівці, там є запис про смерть його дружини, а також запис про сина Олександра, там же жив один час і син Микола Андрійович Родзянко.^[6]

В Архангельській волості бували випадки, коли наймали 20 працівників, виплачували завдаток, годували та роздавали завдання на наступний день. Але вранці ці працівники покидали економію, кинувши свої паспорти. Такий випадок стався у маєтку Родзянко.^[1]

У шлюбі у подружжя Родзянко-Калинович було п'ятеро дітей: Олександр (1814 р.н.), Іван (1826 р.н.), Григорій (1829 р.н.), Ганна (1821р.н.) і Марфа.

Герб Родзянко

Родзянко Григорій Павлович – дворянин та поміщик. Народився 28 січня 1829 року у Бахмуті. Від 1846 року - майор на службі у Тифліському єгерському полку.^[7] З 1870 року полковник у відставці.

За дворянином Родзянко Григорієм Павловичем, згідно даних обліку 1886 року, значилося село Калинове Архангельської волості, хутір Павлівка та хутір Родзянко.

Хутір Родзянко був засновний Григорієм Родзянко, як власне поселення.

Радянський період

Згідно даних обліку 1926 року по Залізнянському району, село Калинове було адміністративним центром Калинівської сільської ради, якій також підпорядковувалися: хутір Ново-Павлівка, хутір Орлівка, хутір Родзянко.

Згідно з обліком 1936 року, до назви Калинове додався №2. Селом Калинове №1 на той час називалося колишне село Государів Байрак (нині північно-східний район міста Горлівка. Адміністративно відноситься до Калінінського району). Калинівській сільраді №2 також підпорядковувалися хутір Добровільний, хутір Ново-Павлівка, хутір Шевченко (Родзянко).^[8]

В період радянської окупації став ширитися процес заміни назв, що "зберегли у собі ознаки поваленого царського ладу та релігійних забобонів". У зв'язку з цим, назву зникає пам'ять про дворян Родзянко. На перегоні Новобахмутівка – Очеретине існувала станція Родзянко, яку перейменували на зупинний пункт Борці.^[9]

10 серпня 1954 року Олександропільську та Калинівську сільські ради об’єднують в одну Калинівську із центром в селі Калинове.

8 січня 1960 року Калинівську та Миколаївську сільські ради об’єднують в одну Миколаївську із центром в селі Миколаївка.

21 грудня 1977 року, рішенням Донецького облвиконкому, село Новопавлівка Правдівської сільради було виключено з облікових даних адміністративно-територіального поділу Костянтинівського району. Його мешканці були переселені в село Шевченко.

27 квітня 1983 року села Калинове та Шевченко Правдівської сільської ради об’єднують в одне село Калинове.

7 квітня 2025 року, почалися бої за село.

24 квітня 2025 року, ЗС РФ окупували село.

Населення

За даними:

• 1859–1873 років - 90 дворів та 590 мешканців (280 чоловіків та 310 жінок);
• 1886 року - 123 двори та 848 мешканців;
• 1911 року - 183 двори та 1493 мешканці (771 чоловіків та 722 жінки);^[10]

За даними перепису 2001 року населення села становило 627 осіб, із них 74,32 % зазначили рідною мову українську, 23,76 % — російську, 0,8 % — болгарську, 0,48 % — білоруську та молдовську мови^[11].

Вулиці

• вулиця Незалежності (колишня Мусоргського);^[12]
• вулиця Подільська;
• вулиця Чернігівська;
• вулиця Шевченка.^[13]

Промисловість

• Костянтинівська ДЕРЖСОРТО­СТАНЦІЯ:
• ПП «Ясинуватський хлібозавод»;
• СТОВ «Весна»;
• СТОВ «ім. Шевченка»;
• СТОВ «Калинове»;
• СФГ «Відродження»;
• Калинівський НВК