Карагач (річка, Крим)

Карага́ч (Фундукли^[1]; крим. Qarağaç — «чорне дерево») — річка на південно-східному березі Криму, права притока річки Судак.

Карагач
44°51′04″ пн. ш. 34°59′09″ сх. д.
Витік	схили Головного пасма Кримських гір
• координати	44°55′34″ пн. ш. 34°52′25.5″ сх. д.
• висота, м	716
Гирло	Судак
• координати	44°51′03.8″ пн. ш. 34°59′09.2″ сх. д.
• висота, м	20
Басейн	Чорне море
Країни:	Україна
Регіон	Автономна республіка Крим
Район	Судак
Довжина	13 км
Площа басейну:	52,9 км²
Притоки:	р. Караджа
Медіафайли у Вікісховищі

Опис

Довжина річки 13 км, площа водозбору 52,9 км²^[2]. Витік знаходиться на південному схилі хребта Хамбал (де річка носить назву Фундукли) Головного пасма Кримських гір. Тече в південно-східному напрямку, утворюючи в пониззі Ай-Савську долину^[3], в якій розташовані північні передмістя Судака^[1].

Згідно з довідником «Поверхневі водні об'єкти Криму» у річки 2 притоки: лівий — Караджа, що впадає в 2,8 км від гирла і 1 безіменний, впадає в 2,2 км від гирла^[2]. У праці Івана Миклашевського «Водне законодавство і право в Росії», згадані «витоки» Махаіл-Узень і Яман-Ел^[3] (на сучасних картах балка Мухаель і урочище Яман-Йол)^[1]. Карагач впадає в річку Судак в межах однойменного міста в 2,2 кілометрах від гирла^[2].

Історія

Карагач вперше коротко описаний у праці Петра Симона Палласа «Спостереження, зроблені під час подорожі по південним намісництвам Російської держави в 1793—1794 роках»:

«Значительный ручей Сук-су, текущий с горных вершин подлине тринадцати верст, пробегает большую долину, падая в море; в него впадает маленький ручей Карагач, выходящий из прилегающей с запада долины, [который] течет не каждый год и почти всегда летом пересыхает. Вода этих обоих ручьев распределяется повсюду хорошо устроенными каналами, служит для орошения виноградников и оплодотворения почвы долины - неизбежная предосторожность в такой почве, рухляковые свойства которой удесятеряют ее сухость.»[4]

Система пристроїв зрошувальних систем і розподілу води регулювалася спочатку, мабуть, усними домовленостями, а, з XIX століття — договорами між землевласниками, оформленими в органах влади^[3].

Джерела

• Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.
• Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 239