Кара-Коюнлу

Кара-Коюнлу (туркм. Garagoýunly, азерб. Qaraqoyunlu, тур. Karakoyunlu, перс. قراقویونلی), дослівно перекладається як чорна вівця — держава, утворена з туркменських племен, яка розташовувалася на території сучасної Східної Анатолії, Вірменії, іранського Азербайджану та півночі Іраку з 1375 по 1468.За словами німецького тюрколога Герхарда Дерфере, Агкойунлу і Гарагоюнлу туркмени.  : Дуже дивно, що слово «туркмен» досі викликає плутанину, я бачив у Ленінграді, що назва огузської літератури в Іраку була огузька «туркменська»;  У всякому разі, «туркмени» Аггоюнлу і Гарагоюнлу — азербайджанці.  Джаханшах, правитель Чорної Вівці, писав вірші азербайджанською турецькою мовою.^[2][3]

Кара-Коюнлу
Дата створення / заснування	1375
Офіційна назва	азерб. قاراقویونلولار
Офіційна мова	перська
Столиця	Тебриз, Ерджишd і Мосул
Форма правління	абсолютизм і абсолютна монархія
Кількість населення	4 000 000 осіб
Валюта	Тенге[d]
Час/дата припинення існування	1468
Площа	3 000 000 км²[1]
Офіційна релігія	шиїти і іслам
Кара-Коюнлу у Вікісховищі

Прапор Кара-Коюнлу.

Мапа Кара-Коюнлу у 1407-1468 роках.

Історія

Правлячий рід походив з огузького роду Іве. У числі племен Кара-Коюнлу були Бахарлу, Саадлу, Караманлі, Алпаут, Духарлу, Джагірлу, Хаджілу, Агачері. Вони були відтиснуті у Передню Азію вторгненням монголів. Провідними серед них були Бахарлу і Саадлу. Спочатку прибульці були розселені по верхньому Євфрату і Тигру, де після спустошливих походів Чингісхана звільнилася достатньо місця для нових мешканців. Правління племінного союзу Кара-Коюнлу заснував Кара-Мухаммед (1380-1389).

Каракоюнлус є рушійною силою цих політичних міграційних рухів з Анатолії в Іран і водночас вони є першими учасниками нового поселенського руху, який забезпечить відновлення туркменського панування в Ірані і фактично тюркізацію Азербайджану.  Як можна зрозуміти з цих слів, турецькою мовою, якою вони говорили, була огузська або туркменська мова, яку сьогодні називають азербайджанською.  Відомо, що Джихансах, один із правителів Каракоюнлу, був одним із представників азербайджанської літератури.^[4]

Після смерті Тамерлана, правитель Кара-Коюнлу Кара Юсуф виступив проти його сина Міран-шаха на стороні старого правителя Іраку Арабського і Вірменії Ахмад-султана (з монгольського роду Джалаїридів), причому Міран-шах був розбитий у 1408 році поблизу місцевості Сардруд і загинув, а держава Джалаїридів відновлена. Ахмад-султан, у свою чергу, виступив проти Кара-Коюнлу, в результаті чого також загинув в 1410 році в битві при Шанбі-Газані, а Кара-Юсуф став правителем Арабського Іраку, Вірменії, об'єднаних в державу Кара-Коюнлу, утворену в тому ж 1410 зі столицею в Тебрізі.

Його син, Джахан-шах (1436-1467), відомий також як поет, що писав азербайджанською мовою під псевдонімом хакіка, прийняв титул султана. Скориставшись негараздами серед Тимуридів, він повів наступ на схід, зайняв весь Західний Іран (Ірак Перський, Фарс і Керман), вторгся і в Східний Іран і захопив Хорасан і Герат, але вирішив залишити їх, поклавши межею між своєю державою та Тимуридами пустелю Дешт-і-Кевір. Однак у листопаді 1467 Джахан-шах загинув у бою з правителем Ак-Коюнлу Узун-Гасаном, до якого і відійшли всі володіння Кара-Коюнлу.